ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.01.2015Справа № 910/17885/14
За позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі
Міністерства фінансів України (позивач 1);
Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (позивач 2);
до Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго";
про стягнення 283 289 424,65 грн.
Головуючий суддя Мандриченко О. В.
Суддя Цюкало Ю. В.
Суддя Якименко М. М.
Представники сторін:
Від прокуратури: Збарах С.М., посвідчення № 028728 від 05.09.14 р.;
Від позивача 1: не з'явилися;
Від позивача 2: Кур'ята І. В.,представник, довіреність № 289 від 27.09.14 р.;
Від відповідача: Трохимчук О. І.,представник, довіреність № 23Д-08 від 17.06.14 р;
Волосна Я.О., довіреність № 01Д-08 від 24.11.14 р.
Перший заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго" 283 289 424,65 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2014 року у справі № 910/17885/14 порушено провадження, слухання справи призначено на 11.09.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 року слухання справи № 910/17885/14 відкладено до 23.09.2014 року.
У судових засіданнях 23.09.2014 р. та 21.10.2014 р. оголошувались перерви у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року, за клопотанням представника відповідача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів.
До початку судового засідання 28.10.2014 року через відділ діловодства (канцелярія) Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про призначення колегіального розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року у справі № 910/17885/14 задоволено клопотання представника відповідача про призначення колегіального розгляду справи.
Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року справу № 910/17885/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мандриченка О. В., судді Цюкала Ю. В., судді Якименка М. М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 року колегією суддів: головуючий суддя Мандриченко О.В., суддя Цюкало Ю. В., суддя Якименко М. М. прийнято до провадження справу № 910/17885/14 та призначено до слухання на 20.11.2014 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року слухання справи відкладено до 18.12.2014 року.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Цюкала Ю. В., слухання справи, призначене на 18.12.2014 р., не відбулося та було призначене на 13.01.2015 р. (ухвала в матеріалах справи).
У судовому засіданні 13.01.2015 р. було оголошено перерву у справі до 29.01.2015 р.
Прокурор у справі та представник від позивача 2 у судовому засіданні 29.01.2015 р. позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Позивач 1 у судове засідання 29.01.2015 р. своїх повноважних представників не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Представники від відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просили відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
29.02.2008 р. між ПАТ «Родовід Банк» (банк) та ЗАТ «Укргаз-Енерго» (вкладник) був укладений договір № 79.1/18-Д-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи резидента, відповідно до умов якого банк прийняв від вкладника на строковий депозитний рахунок № 26108501000009 грошові кошти в сумі 552000000, 00 грн. та зобов'язався повернути вкладникові суму вкладу 29.08.2008 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором (п. 1.1 договору). Згідно п. 2.7 вищевказаного договору банк за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього Договору, нараховує вкладнику 9% річних.
У лютому 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 29.02.2008 року, якою було змінено п. 2.9 основного договору та передбачено окрему виплату процентів, нарахованих у відповідності до договору, при поверненні вкладу зі спливом строку або при достроковому поверненні.
21.07.2008 року сторони уклали додаткову угоду № 2, якою було продовжено строк дії основного договору до 10.03.2009 року, а також змінено номер депозитного рахунку на 26157501000050.
10.03.2009 року сторони уклали додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої було змінено п. 1.1, 2.7 основного договору та погоджено обов'язок банку повернути вкладнику суму вкладу 08.02.2010 року і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Також, банк зобов'язався за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього договору нарахувати вкладнику 24% річних. Крім того, додатковою угодою № 3 було передбачено, що у разі знаходження грошових коштів в сумі не менше ніж 550000000,00 грн. в період з 01.01.2009 року по 08.02.2010 року, процентна ставка за таким вкладом становить 48% річних.
З долучених до справи банківських виписок вбачається, що 18.03.2010 року на виконання умов укладеного договору строкового банківського вкладу та додаткової угоди№3 до нього банком було донараховано та перераховано відповідачу проценти за вкладом за процентною ставкою - 48% річних у сумі 283 289 424,64грн.
Рішенням господарського міста Києва від 17.01.2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 року у справі №26/327 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Закритого акціонерного товариства "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" про визнання додаткової угоди недійсною був задоволений позов.
Визнано недійсною додаткову угоду № 3 до договору № 79.1/18-Д-08 від 29.02.2008, укладену між ПАТ "Родовід Банк" та ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", стягнуто з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на користь ПАТ "Родовід Банк" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалюючи вищевказані рішення судами не було застосовано правові наслідки недійсності правочину.
Звертаючись до суду із даним позовом, прокурор просить суд на підставі ст.. 1212 ЦК України стягнути з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ПАТ "Родовід Банк" безпідставно отримані грошові кошти в сумі 283 289 424,64 грн. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що зазначені грошові кошти були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, тому що додаткову угоду № 3, на виконання якої перераховувались зазначені грошові кошти, було визнано недійсною в судовому порядку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
02 жовтня 2013 року Верховний Суд України на засіданні судових палат у цивільних та господарських справах розглянув справу 6-88цс13, предметом якої був спір про стягнення безпідставно набутих коштів.
При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання. Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Також, за результатами розгляду справи № 6-122 цс 14, Верховний Суд України 24 вересня 2014 року зробив правовий висновок, відповідно до якого ст. 1212 ЦК України застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших, спеціальних способів захисту.
Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
За змістом статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.
Як свідчить аналіз матерiалiв справи, у 2010 році ЗАТ «Укргаз-Енерго» отримав спірні грошові кошти як проценти за вкладом на підставі укладеного між ПАТ «Родовід Банк» та ЗАТ «Укргаз-Енерго» договору строкового банківського вкладу та додаткових угод до нього. При цьому договір строкового банківського вкладу в судовому порядку на момент виплати процентів був чинний та в судовому порядку не визнавався недійсним.
Укладений між сторонами договір банківського вкладу суд вважає достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), оскільки обов'язок банку по виплаті процентів був встановлений саме умовами основного договору у пунктах 1, 4. Додатковими угодами визначались та змінювалися лише певні умови основного договору, зокрема строк дії договору, строк повернення вкладу, номер депозитного рахунку, а також порядок та розмір процентів, тощо. Недійсність додаткової угоди №3 не стала наслідком недійсності інших частин і договору банківського вкладу в цілому. Таким чином, положення статті 1212 ЦК України не можуть бути застосовні до спірних правовідносин.
Разом з тим, відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
В п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 вищезазначеної постанови, вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
При вирішенні судового спору щодо визнання недійсною додаткової угоди № 3 вимога про застосування наслідків недійсності правочину не була заявлена одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є подання позову саме з використання правового механізму, установленого статтею 216 ЦК України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги про стягнення з ЗАТ «Укргаз-Енерго» на користь ПАТ "Родовід Банк" безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 283 289 424,64 грн. не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Головуючий суддя О. В. Мандриченко
Суддя Ю. В. Цюкало
Суддя М. М. Якименко
Дата складання рішення 04.02.2015 р.