ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5446/14 14.01.15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»
до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»
про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 16 676,96 грн.
Головуючий суддя Нечай О.В.
суддя Літвінова М.Є.
суддя Бондарчук В.В.
Представники сторін:
від позивача: Матяш С.В., за довіреністю
від відповідача: Стеценко Т.М., за довіреністю.
На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач) про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 14 781,75 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/5446/14, розгляд справи призначено на 23.04.2014 р.
16.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У судове засідання 23.04.2014 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5446/14 позивач виконав.
У судове засідання 23.04.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5446/14 відповідач не виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 23.04.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/5446/14, розгляд справи було відкладено на 14.05.2014 р.
14.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмовий відзив на позов.
У судове засідання 14.05.2014 р. представники сторін з'явились.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. провадження у справі № 910/5446/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.
11.06.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшов лист від директора Київського НДІ судових експертиз Рувіна О.Г. з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. провадження у справі № 910/5446/14 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. провадження у справі № 910/5446/14 було зупинено.
23.07.2014 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/5446/14 разом з висновком судового експерта.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. провадження у справі № 910/5446/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 14.08.2014 р.
13.08.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідачем було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
14.08.2014 р. судове засідання не відбулось.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І. від 14.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/5446/14 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 р. справу № 910/5446/14 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 15.10.2014р.
Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/5446/14 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/5446/14 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.
13.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 15.10.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.
У судове засідання 15.10.2014 р. представник відповідача з'явився.
Розглянувши у судовому засіданні 15.10.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.
У судовому засіданні 15.10.2014 р. судом було оголошено перерву до 12.11.2014 р.
20.10.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.
У судове засідання 12.11.2014 р. представник позивача з'явився.
У судове засідання 12.11.2014 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/5446/14.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 12.11.2014 р. розгляд справи № 910/5446/14 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Бондарчук В.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014 р. справа № 910/5446/14 була прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Нечай О.В., суддя Літвінова М.Є., суддя Бондарчук В.В., розгляд справи призначено на 11.12.2014 р.
09.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
У судове засідання 11.12.2014 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 11.12.2014 р. не з'явився, розгляд справи було відкладено на 14.01.2015 р.
У судове засідання 14.01.2015 р. представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 14.01.2015 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.
Розглянувши у судовому засіданні 14.01.2015 р. заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов до висновку про необхідність її прийняття, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Судом встановлено, що подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог, що фактично також є заявою про зміну предмету позову, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому суд дійшов до висновку про необхідність розгляду справи з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
03 липня 2013 року між Кот Миколою Петровичем (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система» (далі - позивач) було укладено Договір страхування наземного транспорту № 05-16/000431 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ.
06.09.2013 р. о 16 год. 50 хв. Кулініченко О.А., керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 3141 ТС, в м. Києві, на вул. Новокостянтинівська, 1, не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Ніссан», державний номерний знак АА 9706 НК, який після того здійснив зіткнення з автомобілем марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 30.09.2013 р. Кулініченка О.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 557/13 від 08.10.2013 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, складає 34 454,21 грн.
Позивачем було складено та підписано страховий акт № 05-17/417 від 10.10.2013 р., згідно з яким пошкодження автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, внаслідок ДТП, яка сталась 06.09.2013 р. о 16 год. 50 хв. в м. Києві, на вул. Новокостянтинівська, 1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 33 532,53 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 05-17/417 від 10.10.2013 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 33 532,53 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 2007 від 13.11.2013 р. на суму 15 000,00 грн. та № 2032 від 15.11.2013 р. на суму 18 532,53 грн.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак АА 3141 ТС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1488796.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АЕ/1488796 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак АА 3141 ТС.
Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 3141 ТС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АЕ/1488796, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою вих. № 05/1145 від 04.12.2013 р. про виплату страхового відшкодування в розмірі 33 532,53 грн.
На вищезазначену вимогу позивача, відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача за вказаною страховою подією в розмірі 18 750,78 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справ копією платіжного доручення № ЗР001362 від 16.01.2014 р.
З огляду на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь різницю між дійсним, на думку позивача, розміром матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, та сплаченим відповідачем страховим відшкодуванням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечив проти визначеного у Висновку експертного автотоварознавчого дослідження, доданого позивачем до позовної заяви, розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, під час ДТП, яка сталась 06.09.2013 р. о 16 год. 50 хв. в м. Києві, на вул. Новокостянтинівська, 1.
З метою встановлення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, пошкодженого в результаті вищезазначеної ДТП, ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.
23.07.2014 р. до господарського суду міста Києва з експертної установи повернулись матеріали справи № 910/5446/14 разом з висновком експерта, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, автомобіля марки «Порше», державний номерний знак АА 9710 НЕ, який було пошкоджено внаслідок ДТП, яка сталась 06.09.2013 р. о 16 год. 50 хв. в м. Києві, на вул. Новокостянтинівська, 1, складає 32 795,39 грн.
Відповідач проти висновку судового експерта заперечив, проте не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Відповідно до пунктів 4.3. та 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта.
Згідно з частинами 1, 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом детально досліджено висновок експерта та встановлено, що висновок відповідає приписам чинного законодавства, висвітлює реальні подій та обставини, а тому приймається судом до уваги, як належний та допустимий доказ.
Враховуючи вищевикладене, відповідач зобов'язаний, на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, сплатити на користь позивача страхове відшкодування в розмірі 14 044,61 грн.
Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 281,66 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 350,69 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Таким чином, з аналізу вищезазначеної норми закону вбачається, що страхове відшкодування є грошовим зобов'язанням, а тому вимоги про стягнення з відповідача частини страхового відшкодування, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, є обґрунтованими.
Судом встановлено, що позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про виплату страхового відшкодування вих. № 05/1145 від 04.12.2013 р., яка була отримана відповідачем 06.12.2013 р., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Таким чином, враховуючи положення п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», порушення прав позивача, в разі невиплати відповідачем страхового відшкодування у належному розмірі, за наявності підстав для здійснення такої виплати, наступає на 91 день з дати отримання відповідачем вимоги вих. № 05/1145 від 04.12.2013 р. про виплату страхового відшкодування.
Судом здійснено перевірку періодів та розмірів нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем було вірно розраховано зазначені показники.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 16 676,96 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Відповідачем за проведення судової автотоварознавчої експертизи у цій справі було сплачено 2 583,00 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, витрати за проведення експертизи покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, будинок 44; ідентифікаційний код: 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, будинок 10/5 ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код: 31725819) страхове відшкодування в розмірі 14 044 (чотирнадцять тисяч сорок чотири) грн. 61 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 350 (дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 69 коп., 3% річних в розмірі 281 (двісті вісімдесят одна) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Повне рішення складено 19.01.2015 р.
Головуючий суддя О.В. Нечай
Суддя М.Є. Літвінова
Суддя В.В. Бондарчук