Справа № 152/2157/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Строгий І.Л.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
29 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.
за участю представників сторін:
представника апелянта Титаренка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов'язання вчинити дії ,
В грудні 2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправними та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Шаргородський районний суд Вінницької області постановою від 24.12.2014 року вказаний позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, решта сторін у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час дату та місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (Категорія 3) згідно із посвідченням Серія НОМЕР_1 від 20.06.2011 року.
05.11.2014 року позивач звернувся із заявою та відповідними документами з проханням призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що досягла 55 років і має загальний стаж роботи понад 35 років, з яких у 1988 році понад 30 календарних днів працював у зоні відчуження з виконанням обов'язків, що були пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак, протокольним рішенням № 1259 від 21.11.2014 року відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вважаючи зазначені дії незаконними позивач звернувся до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ, посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Згідно ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. При цьому учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1988 році не менше 30 календарних днів, пенсії призначаються із зменшенням віку на 5 років.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІІ категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.06.2011 року.
Відповідно до матеріалів справи позивач з 03.03.1988 року по 04.04.1988 року був відряджений Вінницьким державним виробничим об'єднанням автомобільного транспорту в у м. Чорнобиль Київської області як водій.
Також згідно архівної довідки від 23.02.2012 року № 01-13-79, наказом директора Шаргородського АТП 10549 від 02.03.1988 року № 33, водія ОСОБА_1 відряджено у м. Чорнобиль АЕС старшим групи з 3 березня по 3 квітня 1988 року, а згідно наказу від 05.04.1988 року № 34-а водій ОСОБА_1 повернувся з відрядження м. Чорнобиля 5 квітня 1988 року і приступив до роботи.
Відповідно до довідки Шаргородського АТП 10549 від 07.12.1992 року № 579, гідно довідки Шаргородського АТП 10549 від 07.12.1992 року № 579, ОСОБА_1 дійсно знаходився у відрядженні по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у м. Чорнобиль, строком 1 місяць з 3 березня по 3 квітня 1988 року. Середня зарплата за 1988 рік складала 202 крб 84коп. Зарплата по ЧАЕС була виплачена у 4-кратному розмірі.
Підпунктом 2.1 Розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Враховуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем доведено факт роботи ним у зоні відчуження у необхідній кількості днів для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та як наслідок підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін, та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які підтверджуються належними доказами, а тому обґрунтовано задоволені судом першої інстанції.
Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Шаргородського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Залімський І. Г.
Сушко О.О.