27 січня 2015 р.Справа № 820/17350/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Запара Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 820/17350/14
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкової вимоги,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( далі - позивач) , звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області ( далі - відповідач) у якому просить суд скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.04.2014 року №877-25.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року в задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкової вимоги - відмовлено.
Стягнено з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1,61013) на користь Державного бюджету на рахунок УДКСУ в Червонозаводському районі м.Харкова Харківської області, код отримувача: 37999628, банк отримувача: ГУДКСУ у Харківській області у розмірі 4 384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.)
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги
В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції зроблено висновок, що оскаржувана позивачем податкова вимога від 29.04.2014 року №877-25 є правомірною та відповідає вимогам закону.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова 03.09.20123 року було складено наказ про проведення позапланової виїзної перевірки №1053, який було вручено 05.09.2014 року ФОП ОСОБА_1, що підтверджується особистим підписом останнього. Підставою складання якого, відповідно до положень п.п.11 п.1 ст.78 Податкового кодексу України, слугувала постанова старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області від 31.08.2012 року щодо проведення позапланової документальної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код ЄДПРОУ НОМЕР_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2020 року.
03.09.2012 року, відповідачем від старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області , було отримано лист, де зазначено фактичне місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2.
Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було вчинено дії щодо проведення перевірки, за висновками якої складено акт про проведення документальної позапланової перевірки №1858/17-207/25802110991 від 18.09.2012 року. За результатами вищезазначеної перевірки було винесено податкові повідомлення - рішення №000864172 та №0008631702 від 26.10.2012 року.
Податкові повідомлення-рішення надіслані позивачеві рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення 29.10.2012 року за останнім відомим на той час місцезнаходженням фізичної особи, яке встановлене листом СУ ГУМВС України в Харківській області №47/14843 від 03.09.2012 р., а саме АДРЕСА_2. Зазначене поштове відправлення повернуто до ДПІ у Київському районі м. Харкова у зв'язку з неможливістю вручення та спливом строку зберігання 03.12.2012, а отже вважається врученим позивачеві.
Отже податкове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями №000864172 від 26.10.2012 та 0008631702 від 26.10.2012 своєчасно сплачено не було, і у зв'язку з чим виник податковий борг, та сформовано оскаржувану податкову вимогу.
Також, податкова вимога надіслана позивачеві рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення 05.05.2014 року, за його місцем проживанням, а саме АДРЕСА_1. Зазначене поштове відправлення повернуто до ДПІ у Київському районі м. Харкова у зв'язку з неможливістю вручення та спливом строку зберігання 10.06.2014, а отже вважається врученим позивачеві.
На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що податкове зобов'язання, визначене податковими повідомленнями-рішеннями №000864172 від 26.10.2012 та 0008631702 від 26.10.2012 своєчасно сплачено не було, і у зв'язку з чим виник податковий борг, та сформовано оскаржувану податкову вимогу.
Не погоджуючись із висновком відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів зазначає:
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було вручено позивачу письмовий запит №9515/10/17-212 від 05.09.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження, що підтверджується особистим підписом позивача.
ФОП ОСОБА_1 на зазначений запит було надано відповідь, в якому самостійно зазначено адресу АДРЕСА_2.
Таким чином, листом слідчого СУ ГУМВС України у Харківській області встановлено місцезнаходження позивача, також відповідно із наданої відповіді, на запит податкового органу ФОП ОСОБА_1, самостійно зазначено адресу місцезнаходження позивача, а отже податкові повідомлення-рішення напралевно на адресу останнього відомого місцезнаходження, у зв'язку із чим їх можливо вважати надісланими (врученими) платнику податків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.
Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України: "...У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу."
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення платником податку, оскаржені не були, а отже є узгодженими.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваної податкової вимоги від 29.04.2014 року №877-25.
Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 - необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2014р. по справі № 820/17350/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.
Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2015 р.