27 січня 2015 р. Справа № 818/3334/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бондара В.О.
Суддів: Кононенко З.О. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 818/3334/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому"
до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0010621503/59006 від 11.11.2014 р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - на загальну суму 26088,36 грн, у т.ч.: за основним платежем - 17392,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 8696,12 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року позов задоволено.
Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 11 листопада 2014 року № 0010621503/59006 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у розмірі 26088 (двадцять шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 36 коп.
Стягнено з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" 182,70 грн. в рахунок повернення судових витрат.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.
Між ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" та Сумською міською радою укладено договори (а.с.9-10,11-12):
- договір оренди земельної ділянки від 05.03.1996 р., яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 123, площею 18700 кв.м. та терміном дії до 05.03.2046 р.;
- договір оренди земельної ділянки від 05.03.1996 р., яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. 9-го Травня, 13, площею 1700 кв.м. та терміном дії до 05.03.2046 р.
17.06.2014 р. ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" було подано декларацію з плати за землю, згідно з якою орендна плата за земельні ділянки на місяць становила 1516,87 грн та 8696,12 грн відповідно (а.с.13-16).
20.10.2014 р. ДПІ у м. Сумах проведена камеральна перевірка податкової декларації з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою встановлено порушення, а саме ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" занижено суму податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за серпень 2014 року, заявленого в податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік на суму 17392,24 грн. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 20.10.2014 р. № 4188/15-03/01555007 (а.с.24-25).
За наслідками проведеної перевірки на підставі Акту від 20.10.2014 р. № 4188/15-03/01555007 ДПІ у м. Сумах було прийняте податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 р. № 0010621503/59006, яким ТОВ "Сумська фірма "Усе для дому" збільшено грошове зобов'язання за платежем - орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - у розмірі 26088,36 грн, у т.ч.: за основним платежем - 17392,24 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8696,12 грн (а.с.26).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України "Про оренду землі".
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон №161), та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.
У відповідності ст.15 Закону №161 орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення ї перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.
На підставі ч. 1 ст.21 цього ж Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підставою для нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-XIІ є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначені Законом України "Про оцінку земель".
Згідно до ч. 5 ст. 5 вказаного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Пунктом 13 Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. N220, передбачено перегляд розміру орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, у тому числі внаслідок інфляції.
Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про плату за землю" законодавець передбачив внесення змін до розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.
Правилами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Колегія суддів зауважує про те, що з 01.01.2011 року справляння плати за землю здійснюється відповідна до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі ХІІІ "Плата за землю".
Так, відповідно до вимог п.288.1 та п.288.4 ст.288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, у якому встановлюється розмір та умови внесення орендної плати.
Згідно із положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:
- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу;
- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Відповідно до статті 9 ПК України до загальнодержавних податків і зборів належить, зокрема, плата за землю. Згідно з розділом XIII Податкового кодексу України плата за землю сплачується у вигляді земельного податку та орендної плати.
У відповідності до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач уклав з Сумською міською радою договіри на право тимчасового користування землею від 05.03.1996 року №28 та №29 про тимчасово користування на 50 років земельних ділянок, яки знаходиться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та пров.9-го Травня, 13.
Податковим органом в своїй апеляційній скарзі ставиться під сумнів правильність сплати позивачем орендної плати за користування земельних ділянок державної та комунальної власності за серпень 2014 року, визначені позивачем в податковій декларації з плати за землю, оскільки визначене платником податків податкове зобов"язання по орендній платі становить 1 відсоток від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не відповідає розміру визначеному чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що предметом спору є адміністративні відносини, що регулюються Податковим кодексом України, яким визначений мінімальний розмір орендної плати, тому позов є необгрунтованим та не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а саме ст. 9, ст. 123, ст. 288 ПК України тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. по справі № 818/3334/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бондар В.О.
Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калитка О.М.