27 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3823/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Бойка А.В.,
- Яковлєва О.В.,
при секретарі - Ложніковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Пласт» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Укр-Пласт» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління (далі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ) Міндоходів в Одеській області про визнання та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2014 року №0000562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) всього на 67 651 грн., від 17 лютого 2014 року №0000552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 71 035 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки.
Відповідач позов не визнав, зазначивши, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року адміністративний позов - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17 лютого 2014 року №0000562201, №0000552201.
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування постанови в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
У період з 20 березня 2014 року по 26 березня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Хамедовою Н.О., відповідно до наказу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 19 березня 2014 року №287 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укр-пласт» (код ЄДРПОУ - 37377252) за період з 01 квітня 2012 року 31 липня 2012 року.
За результатами перевірки ТОВ «Укр-пласт» складено акт від 01 квітня 2014 року №821/15-54-22-01/36673975, яким встановлено, що ТОВ «Укр-пласт» порушено пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 56 828 грн.; п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 54 121 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року №0000552201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 71 035 грн., в т.ч. за основним платежем на 56 828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 14 207 грн., №0000562201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 67 651 грн., в т.ч. за основним платежем на 54 121 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 13 530 грн.
Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23 квітня 2014 року №1001/10/15-32-10-02-07 скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення - без змін.
26 травня 2014 року позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України.
За результатами розгляду вказаної скарги позивача, ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято рішенням від 12 червня 2014 року №1043266/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, так як висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, так як господарські операції ТОВ «Укр-пласт» з ТОВ «Вектра 3000» у перевіряємий період були безтоварними, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.
Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Укр-пласт» (покупець) та ТОВ «Вектра 3000» (продавець) було укладено договір від 02 квітня 2012 року №382, відповідно до якого відповідно до якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар. Асортимент, вартість товару зазначаються у рахунках, наданих продавцем на підставі заявки покупця.
З матеріалів справи також вбачається, що додатковою угодою визначено, що п.1.3 вказаного договору доповнено положенням про те, що доставка товару здійснюється транспортом продавця з с. Нижнепокровка Луганської області на виробничу дільницю покупця, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 253. (а.с.152 т.1). Додатковою угодою №2 до вказаного договору від 13 липня 2012 року визначено, що відшкодування транспортних витрат перейшло на ТОВ «Укр-пласт» (а.с.97 т.2).
За рахунок вищевказаного договору від 02 квітня 2012 року №382ТОВ «Укр-пласт» сформовано податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств.
Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.
За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначеного договору від 22 травня 2011 року позивачем надано до суду належним чином складені та підписані первинні та інші бухгалтерські документи, а саме: рахунки-фактури від 02 квітня 2014 року №020404, від 25 квітня 2012 року №00552, від 03 травня 2012 року №030504, від 24 травня 2012 року №250506, від 24 травня 2012 року №250507, від 14 червня 2012 року №140603, від 20 липня 2012 року №210707, від 20 липня 2012 року №210706; видаткові накладні від 02 квітня 2014 року №0018, від 25 квітня 2014 року №552, від 03 травня 2012 року №026, від 25 травня 2012 року №654, від 25 травня 2012 року №655, від 14 червня 2012 року №381, від 20 липня 2012 року №588, від 20 липня 2012 року №589; податкові накладні від 02 квітня 2014 року №18 на загальну суму 31 240 грн., в т.ч. ПДВ - 52 06,67 грн., від 25 квітня 2012 року №552 на загальну суму 31 000 грн., в т.ч. ПДВ - 51 66,67 грн., від 03 травня 2012 року №26 на загальну суму 27 900 грн., в т.ч. ПДВ - 4 650 грн., від 25 травня 2012 року №654 на загальну суму 13 488 грн., в т.ч. ПДВ - 2 248 грн., від 25 травня 2012 року №655 на загальну суму 27 900 грн., в т.ч. ПДВ - 4 650 грн., від 14 червня 2012 року №381 на загальну суму 46 500 грн., в т.ч. ПДВ - 7 750 грн., від 20 липня 2012 року №588 на загальну суму 106 500 грн., в т.ч. ПДВ - 17 750 грн., від 20 липня 2012 року №589 на загальну суму 40 200 грн., в т.ч. ПДВ - 6 700 грн.; платіжні доручення про оплату товару відповідно до договору від 02 квітня 2012 року №382.
Позивачем також було надано суду витяг з журналу довіреностей ТОВ «Укр-пласт», згідно якого директору підприємства Гриб Р. 02 квітня 2012 року, 25 квітня 2012 року, 03 травня 2012 року, 24 травня 2012 року, 14 червня 2012 року було надано довіреності на отримання товару від ТОВ «Вектра 3000».
Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Слід зазначити, що надані суду позивачем товарно-транспортні накладні про перевезення товару відповідають Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.
На підтвердження транспортування товару, отриманого позивачем у ТОВ «Вектра 3000» у липні 2012 році позивачем до суду надано договір-заявку на транспортне перевезення вантажу від 20 липня 2012 року, укладений між ТОВ «Укр-пласт» та ФОП ОСОБА_4 Підтвердженням транспортування товару, отриманого від ТОВ «Вектра 3000» є акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) від 20 липня 2012 р. про реалізацію перевезення вантажу за маршрутом: Нижнепокровка - м. Одеса.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія вважає, що дані первинні документи підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту по операціям позивача з його контрагентом ТОВ «Вектра 3000», а також реальність здійснення вказаних операцій.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки висновки апелянта, викладені в акті перевірки від 01 квітня 2014 року №821/15-54-22-01/36673975 є безпідставними, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17 лютого 2014 року №0000562201, №0000552201 є протиправними та підлягають скасуванню.
Що стосується доводів апелянта щодо відсутності факту здійснення господарських операцій з посиланням на ненастання правових наслідків, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджуються правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар використовувався в господарській діяльності позивача.
Крім того, з матеріалів справи та наданих позивачем під час апеляційного розгляду скарги додаткових доказів вбачається, що придбані у контрагента ТОВ «Вектра 3000» хімічні речовини було використано ТОВ «Укр-пласт» у власній господарській діяльності для виробництва захисних корпусів для приборів обліку електричної енергії. У подальшому у відношенні зазначених виробів проводились випробування, що підтверджується протоколами випробувань продукції позивача випробувальним центром ДП «НДІ «Шторм» та випробувальною лабораторією Станкосерт. Технічною інформацію про товари, придбаними позивачем у ТОВ «Вектра 3000», в якій зазначені властивості придбаних матеріалів, їх застосування, зберігання та інше, підтверджується якість придбаних товарів.
Також з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Укр-пласт» було укладено договір від 27 грудня 2011 року №0779/1 з ПАТ «Донецькобленерго», відповідно до якого позивач повинен був поставити ПАТ «Донецькобленерго» комплекти для встановлення однофазних та трифазних приладів обліку електроенергії на фасад будинку. Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями про оплату товару, довіреностями на отримання товару, виписаними ПАТ «Донецькобленерго» своїм представникам для отримання товару у ТОВ «Укр-пласт».
З вищевказаного вбачається, що придбаний у ТОВ «Вектра 3000» товар було використано у господарській діяльності позивача.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17 лютого 2014 року №0000562201 та №0000552201 прийняті протиправно та підлягають скасуванню.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).
Головуючий: Т.М. Танасогло
Суддя: А.В. Бойка
Суддя: О.В. Яковлєв