28 січня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4801/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Лисака С.В.,
представників відповідача - Трунової Т.В., Шаправського О.Ю.,
представника третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
03 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про визнання протиправною бездіяльність щодо непроведення перевірки матеріалів ліцензійної справи та документів, поданих на отримання ліцензії ФОП ОСОБА_6, та дотримання ліцензійних умов ФОП ОСОБА_6 з урахуванням акту державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226, та дослідити в судовому засіданні зібрані матеріали щодо законності використання земельних ділянок під зберігання транспортних засобів та облаштування баз матеріально-технічного обслуговування транспортних засобів ФОП ОСОБА_6; зобов'язання Управління Укртрансінспекції у Полтавській області здійснити перевірку ФОП ОСОБА_6 та скласти акт про неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов та акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для отримання ліцензії з урахуванням акту державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226 та зібраних матеріалів перевірки працівниками Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області; зобов'язання Управління Укртрансінспекції у Полтавській області анулювати ліцензію (серія НОМЕР_1) на внутрішні перевезення пасажирів з урахуванням акту державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226 та зібраних матеріалів перевірки працівниками Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що для отримання ліцензії ФОП ОСОБА_6 були подані недостовірні документи (відомості) щодо відведених місць зберігання транспортних засобів та наявної матеріально-технічної бази обслуговування, тобто у встановленому законом порядку не здійснено належного оформлення та реєстрації відведених місць під зберігання транспортних засобів та матеріально-технічної бази, що підтверджується актом перевірки вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 15 лютого 2014 року, який направлявся відповідачу як і матеріали перевірки Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області. Позивач зауважує, що на звернення від 27 квітня 2014 року відповідачем надано відповідь листом від 19 червня 2014 року № 2281/4/59-14, яку позивач вважає формальною відпискою, а на звернення до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 30 травня 2014 року та до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області надавалися формальні відповіді без реагування на порушення законодавства ФОП ОСОБА_6 /том І, а.с. 5/. Зазначає, що на підставі акту Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226 та матеріалів перевірки працівників Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області, що підтверджують факти порушення норм законодавства України та ліцензійних умов ФОП ОСОБА_6, відповідач був зобов'язаний анулювати ліцензію, видану ФОП ОСОБА_6, однак не вчинив зазначених дій /том І, а.с. 6/.
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито /том І, а.с. 1/, від 17 грудня 2014 року залучено до участі у справі у якості третьої особи фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 (суддя Єресько Л.О.) /том І, а.с. 259/.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року справу прийнято до провадження суддею Петровою Л.М.
Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи /том ІІ, а.с. 137/.
Представники відповідача та представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області надійшов лист-доручення Укртрансінспекції від 16 червня 2014 року №1740/10/16-14, яким доручено провести позапланову перевірку додержання вимог Ліцензійних умов ФОП ОСОБА_6 у зв'язку з надходженням звернення ОСОБА_4 від 30 травня 2014 року. Позапланову перевірку додержання ліцензіатом ФОП ОСОБА_6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт" комісією було проведено 23 червня 2014 року, за результатами якої складено акт від 23 червня 2014 року №133. Таким чином, відповідач вважає, що твердження позивача щодо бездіяльності відповідача не відповідають дійсності, а оскільки ліцензіатом забезпечено виконання ліцензійних умов у повному обсязі, зазначає, що законних підстав для анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_6 немає. Відповідач наголошує, що в Управління Укртрансінспекції у Полтавській області відсутні повноваження надавати правову оцінку укладеним ліцензіатом договорам, натомість, відповідач при проведенні перевірки керується відомостями, поданими ліцензіатом, вимагання додаткових документів не допускається. Звертає увагу суду на той факт, що згідно частини 8 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року №76-V-ІІІ "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинності, деяких законодавчих актів України" установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюється протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. З огляду на вищевикладене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову /том ІІ, а.с. 104-105/.
Третя особа у своїх письмових запереченнях зазначала, що висновки позивача щодо незаконності видачі ФОП ОСОБА_6 ліцензії серії НОМЕР_1 з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом не відповідають фактичним обставинам справи. Звертає увагу суду на той факт, що документ, на який посилається позивач "від 24 липня 2014 року №К-01-20/226" є листом Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області, а не актом, та в адресатах цього листа відповідач взагалі відсутній. Натомість, текст листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226 повністю співпадає зі змістом іншого листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 17 лютого 2014 року №Р-14/802. Зазначає, що повноваження відповідача щодо складання того чи іншого акту у ході здійснення перевірки виконання ліцензіатом ліцензійних умов, прийняття рішень щодо анулювання дозвільних документів, - є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу. Крім того, вважає, що у Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області взагалі відсутні повноваження стверджувати про незаконність договорів /том ІІ, а.с. 78-83/.
З урахуванням даної явки сторін, суд звертає увагу на приписи частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом 03 грудня 2014 року, беручи до уваги, що позивач повторно не з'явився у судове засідання, а у матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за даної явки та наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представників відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, не заперечується позивачем у позовній заяві та представниками відповідача у судовому засіданні, що до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області надійшов лист Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області №5621 від 05 травня 2014 року, яким надіслано звернення ОСОБА_4 від 27 квітня 2014 року.
Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області розглянуто вказане вище звернення ОСОБА_4 від 27 квітня 2014 року та надано позивачу відповідь листом від 19.06.2014 № 2281/4/59-14, копія якого додана позивачем до позовної заяви /том 1 а.с. 23/.
На звернення ОСОБА_4 від 03 вересня 2014 року, отримане відповідачем від Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області було надано відповідь позивачу листом від 25 вересня 2014 року №3274/6/59-14 /том І, а.с. 25/.
На звернення ОСОБА_4 від 03 вересня 2014 року, які отримані відповідачем від Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері 01 жовтня 2014 року, позивачу надано відповідь листом Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 20 жовтня 2014 року №3340/6/59-14 /том 1 а.с. 24/.
На вказані звернення ОСОБА_4 від 03 вересня 2014 року, що отримані відповідачем від Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері 01 жовтня 2014 року, ОСОБА_4 надано відповідь листом Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 02 жовтня 2014 року № 3284/6/59-14 /том 1 а.с. 26/.
Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не проведенні за його зверненнями перевірки матеріалів ліцензійної справи та документів, поданих на отримання ліцензії ФОП ОСОБА_6 та дотримання ліцензійних умов ФОП ОСОБА_6 з урахуванням акту Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226, не складенні акта про неможливість ліцензіата забезпечити виконання Ліцензійних умов та акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих ліцензіатом для отримання ліцензії, а також у неанулюванні ліцензії серії НОМЕР_1, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи обґрунтованість зазначених позовних вимог суд виходить з наступного.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекцією) на підставі рішення про видачу ліцензії від 22 березня 2011 року №61 ФОП ОСОБА_6 видано ліцензію серії НОМЕР_1 на надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів автомобільним транспортом /том І, а.с. 119, зворотній бік/.
Позивачем додано до позовної заяви копії листів - відповідей Управління Укртрансінспекції у Полтавській області та у позовній заяві зазначено, що відповідачем не вчинено належних заходів реагування на порушення законодавства та не анульовано ліцензію ФОП ОСОБА_6, тоді як про факти порушення ФОП ОСОБА_6 норм законодавства та ліцензійних умов свідчить акт Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226 та матеріали перевірки працівників Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області.
Частиною першою статті 1 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про звернення громадян" звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.
Частиною першою статті 20 Закону України "Про звернення громадян" передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Відповідно до частин восьмої-десятої статті 20 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснює орган ліцензування в межах своїх повноважень шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік.
Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №387/2011, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.
Відповідно до підпунктів 5, 6 пункту 4 цього Положення Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: видає ліцензії на право провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом; здійснює контроль за дотриманням ліцензійних умов під час провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним, залізничним транспортом.
Пунктом 7 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 387/2011, встановлено, що Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.
Відповідно до пункту 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02 липня 2010 року №427 /надалі - Ліцензійні умови/, органом ліцензування, уповноваженим на здійснення ліцензування господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, є Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).
Територіальні органи Укртрансінспекції в областях, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) здійснюють функції з підготовки документів для видачі та переоформлення ліцензій з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом (далі - ліцензія), видачі дублікатів та копій ліцензій, визнання недійсними та анулювання ліцензій і подають їх на розгляд Укртрансінспекції.
Позивачем у даній справі не оскаржується рішення про видачу ліцензії від 22 березня 2011 року №61, доказів скасування вказаного рішення позивачем до суду також не надано, отже, суд не бере до уваги доводи позивача про незаконність видачі ФОП ОСОБА_6 ліцензії серії НОМЕР_1.
Відповідно до пункту 1.3 Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02.07.2010 № 429 /надалі - Положення/, контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов здійснюють такі органи контролю: орган ліцензування - Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція); територіальні органи Укртрансінспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні органи).
Пунктом 2.1 Положення передбачено, що контроль за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов за місцезнаходженням ліцензіата та в автотранспортних засобах, що він використовує під час надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом (далі - надання послуг з перевезення).
Згідно з пунктом 2.8 Положення позапланові перевірки дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов (далі - позапланова перевірка) проводяться органами контролю на підставах, визначених Законами України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Під час проведення позапланових перевірок з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення цих перевірок.
Згідно з положеннями частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.
Разом з тим, Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" статтею 31, відповідно до якої установлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Таким чином, відповідач має повноваження на здійснення контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових перевірок дотримання ліцензіатом Ліцензійних умов за місцезнаходженням ліцензіата та в автотранспортних засобах, що він використовує під час надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом.
Однак, виходячи з положень статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" протягом серпня - грудня 2014 року відповідач не міг здійснювати перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців без дозволу Кабінету Міністрів України або за відсутності заявки суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що листи Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 19 червня 2014 № 2281/4/59-14 /том І, а.с. 23/, від 25 вересня 2014 року №3274/6/59-14 /том І, а.с. 25/, від 02 жовтня 2014 року №3284/6/59-14 /том І, а.с. 26/, від 20 жовтня 2014 року №3340/6/59-14 /а.с. 24/, копії яких додані позивачем до позовної заяви, є відповідями на звернення ОСОБА_4, які направлялися позивачем до інших органів та у подальшому Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області та Полтавською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері були надіслані до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області.
Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області розглянуто звернення ОСОБА_4 від 27 квітня 2014 року, яке надійшло до відповідача від Полтавського РВ УМВС України в Полтавській області (лист від 05 травня 2014 року №5621) та надано позивачу відповідь листом від 19 червня 2014 року №2281/4/59-14 /том І, а.с. 23/.
Листом Управління Укртрансінспекції у Полтавській області від 19 червня 2014 року №2281/4/59-14 з посиланням на приписи Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, Цивільного кодексу України та Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" заявника повідомлено про те, що Управління при проведенні перевірки додержання ліцензійних умов не має права надавати правову оцінку укладеним між суб'єктами господарювання договорам. Роз'яснено, що розгляд та перевірка викладених у зверненні питань не відноситься до повноважень та компетенції Управління Укртрансінспекції у Полтавській області. Зазначено, що нормами законодавства не надано посадовим особам Управління права (обов'язку) на вчинення дій, про які вимагає заявник у своєму зверненні
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що позивач надсилав до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області звернення від 30 травня 2014 /том І, а.с. 5/, оскільки позивачем не надано до суду будь-яких доказів надіслання такого звернення до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області не надходило від ОСОБА_4 звернення від 30 травня 2014 року, адресованого безпосередньо Управлінню Укртрансінспекції у Полтавській області. Натомість, 18 червня 2014 року до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області надійшов лист Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 16 червня 2014 року №1740/10/16-14 /том ІІ, а.с. 106/, яким відповідачу доручено проведення позапланової перевірки додержання вимог Ліцензійних умов ФОП ОСОБА_6 згідно з діючим законодавством у зв'язку з надходженням до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті звернення ОСОБА_4 від 30 травня 2014 року. Додатком до вказаного листа було звернення ОСОБА_4 від 30 травня 2014 року, адресоване Міністру інфраструктури України /том ІІ, а.с. 107-110/.
На підставі зазначеного листа ОСОБА_4 та згідно пунктів 2.1, 2.2., 2.4., 2.12 Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 02 липня 2010 року №429, Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області видано наказ від 20 червня 2014 року №133 "Про створення комісії з проведення позапланової перевірки ліцензіата" /том ІІ, а.с. 112/.
23 червня 2014 року Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області проведено позапланову перевірку додержання ліцензіатом ФОП ОСОБА_6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", за результатами якої складено Акт від 23 червня 2014 року №133 /том ІІ, а.с. 117/.
Перевіркою встановлено та зафіксовано у Акті від 23 червня 2014 року №133, що проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв автотранспортних засобів здійснюється відповідно до вимог ліцензійних умов; ліцензіатом забезпечено проведення перевірки технічного та санітарного стану, технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів; ліцензіат у повному обсязі виконує умови договору з ТОВ "АВА Експрес від 01 січня 2014 року №08/14 у частині проведення технічного обслуговування )ТО-1, ТО-2" та поточного ремонту транспортних засобів; під час перевірки встановлено, що ліцензіат у повній мірі забезпечує зберігання автотранспортних засобів відповідно до положень статті 21 Закону України "Про автомобільний транспорт".
За висновками Акту від 23 червня 2014 року №133 проведеною перевіркою порушень не виявлено /том ІІ, а.с. 117/.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Представник відповідача у письмових запереченнях проти позову пояснив, що в Управлінні Укртрансінспекції у Полтавській області відсутня інформація щодо визнання недійсними договорів, укладених ліцензіатом ФОП ОСОБА_6
Таким чином, Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області у межах своїх повноважень вчинились дії щодо проведення позапланової перевірки додержання ліцензіатом ФОП ОСОБА_6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що матеріали проведеної позапланової перевірки були направлені Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області до Укртрансінспекції для розгляду та прийняття рішення, на виконання доручення якої і було проведено вказану перевірку.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 9.1 Положення рішення про анулювання ліцензії приймається Укртрансінспекцією протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії.
Таким чином, прийняття рішення про анулювання ліцензії відноситься до виключної компетенції Укртрансінспекції.
Позивачем не надано до суду акту Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226, на який він посилається у пункті 1 прохальної частини позовної заяви та зазначає про його неодноразове надіслання на адресу Управління Укртрансінспекції у Полтавській області.
Позивачем також не надано належних доказів надіслання позивачем відповідачу вказаного листа Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області від 24 липня 2014 року №К-01-20/226, яке, за твердженням позивача, відповідач мав врахувати при проведенні перевірки.
На письмові звернення ОСОБА_4, датовані 03 вересня 2014 року, які були надіслані для розгляду відповідачу Полтавським РВ УМВС України в Полтавській області та Полтавською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області надано відповідь ОСОБА_4 листами від 19 червня 2014 № 2281/4/59-14 /том І, а.с. 23/, від 25 вересня 2014 року №3274/6/59-14 /том І, а.с. 25/, від 02 жовтня 2014 року №3284/6/59-14 /том І, а.с. 26/, від 20 жовтня 2014 року №3340/6/59-14 /а.с. 24/, за змістом яких зазначено, що з набуттям чинності з 01 серпня 2014 року Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622, перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців протягом серпня-грудня 2014 року можуть проводитись виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки з дотримання вимог законодавства для певного виду перевірок.
З наведеного вбачається, що на звернення ОСОБА_4 відповідач надав відповіді у строк, встановлений Законом України "Про звернення громадян", та у своїх відповідях відповідач здійснив інформування позивача з питань практичної реалізації порушених в зверненнях питань.
Відповідно до визначення, наведеного у частині першій статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення ознак публічно-правового спору суд повинен встановити, зокрема, наявність матеріально-правових відносин між учасниками спору. Публічно - правовий спір може виникати із конституційних, адміністративних, фінансових та інших правовідносин, зміст яких складає, з одного боку, обов'язок органу публічної адміністрації вчинити певний акт на користь особи і з іншого - право особи вимагати виконання цього обов'язку від органу публічної адміністрації як від носія владних повноважень. Більш того, особа повинна бути переконана у тому, що такі відносини перебувають у стані порушення норми або права.
Спираючись на норми Конституції, як норми прямої дії, якими визначено зміст прав та свобод, особа має можливість вимагати від держави в особі органів публічної адміністрації належної організації та безпосереднього виконання кореспондуючих обов'язків.
При цьому не будь-яке порушення суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків кореспондує праву особи вимагати його припинення. Право на захист (задоволення позову) у особи - позивача в межах публічного охоронного відношення виникне за двох умов. По-перше, суд має встановити обов'язок органу влади вчинити певну дію (прийняти рішення). По-друге, має бути доведено правову заінтересованість особи у виконанні цього обов'язку саме на її користь. Закон у вигляді так званої "захисної норми" має гарантувати особі право вимагати від органу публічної адміністрації виконання певного обов'язку на свою користь.
Суд зазначає, що у разі звернення фізичної особи відповідач набуває право на проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання.
Однак, обов'язку вчинити певні дії на користь позивача у даних відносинах відповідач не має.
За змістом пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У пункті 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, якщо відповідач зобов'язаний довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності, то позивач має довести факт порушення його прав, свобод чи інтересів рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, на які посилається позивач.
Однак, позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав у публічно-правових відносинах.
Щодо доводів позивача про порушення його прав та інтересів відповідачем внаслідок того, що позивач користується послугами перевізника ФОП ОСОБА_6 як пасажир, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Права пасажира визначені статтею 911 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, у разі порушення перевізником прав та інтересів пасажирів, останні мають право на звернення до суду у порядку цивільного судочинства.
Однак, ОСОБА_4 до суду у порядку цивільного судочинства не звертався, копій судових рішень, якими б встановлювався факт порушення перевізником ФОП ОСОБА_6 прав гр. ОСОБА_4 при здійсненні перевезень не надано.
Таким чином, доводи позивача щодо протиправності бездіяльності відповідача, якою би порушувалися права позивача, не знайшли свого підтвердження, позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення відповідачем його прав.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що протиправна бездіяльність, у спірних відносинах з Управлінням Укртрансінспекції у Полтавській області, якою б порушувалися права ОСОБА_4, відсутня.
Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_4 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях/бездіяльності відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
Зважаючи на зазначене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 31 січня 2015 року.
Суддя Л.М. Петрова