Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 січня 2015 року Справа № П/811/3392/14
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Притули К.М.
при секретарі - Білоус І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про поновлення на посаді ,-
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати Наказ від 05.09.2014 року №909;
- визнати незаконним та скасувати Наказ від 09.09.2014 року №304 о/с в частині звільнення з органів МВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.63 «є» (за порушення дисципліни) рядового міліції ОСОБА_1, міліціонера взводу №3 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в області з 09 вересня 2014 року;
- поновити ОСОБА_1 на посаді міліціонера взводу №3 роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в області з 09 вересня 2014 року.
Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки у відповідача не було належних правових підстав для звільнення зі служби за порушення дисципліни. Крім того вважає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування за результатами якого його звільнено з органів внутрішніх справ.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в його відсутність.
В наданих раніше поясненнях, позивач та його представник зазначали, що ОСОБА_1 ніяким чином не порушував службової дисципліни, оскільки командир батальйону не доводив до відома наказ про переміщення особового складу з м. Дебальцево до м. Маріуполь Донецької області та надав вибір підлеглим або переміститись з підрозділом до м. Маріуполь або ж відбути до м. Кіровоград. Прибувши до м. Кіровоград написав рапорт про надання відпустки та щодня до звільнення прибував до постійного місця дислокації підрозділу.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що УМВС України в Кіровоградській області при звільненні позивача діяло на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Наказом МВС України від 16.04.2014 року №361 створено батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в області. Положення про батальйон патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області та посадові інструкції працівників батальйону знаходяться в стадії розробки, що підтверджується довідкою командира БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області (а.с.119).
ОСОБА_1 з 09.06.2014 року перебував на службі в органах МВС України на посаді міліціонера взводу №1 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України в області, з річним іспитовим строком, Наказ від 09.06.2014 року №202 о/с (а.с. 117).
З метою виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби із охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичних операцій, а також на виконання службової телеграми МВС України від 01.08.2014 року №9969, начальником УМВС України в Кіровоградській області 03.08.2014 року видано наказ №261 о/с «Про відрядження особового складу батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» (а.с. 116).
Відповідно до п.1.1. вказаного наказу з 03 серпня 2014 року до окремого розпорядження відряджені до м. Слов'янськ Донецької області 100 працівників підпорядкованого підрозділу (в тому числі позивач) для виконання завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», та несення служби із охорони громадського порядку в районах проведення антитерористичних операцій.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Отже, наказ Управління про відрядження особового складу батальйону до району проведення антитерористичної операції для несення служби із охорони громадського порядку відповідає вимогам зазначеного Закону.
04.08.2014 року особовий склад батальйону прибув у м. Слов'янськ, де командир батальйону ОСОБА_2 одержав наказ від керівництва сектору проведення операції про передислокацію до м. Дебальцево. Даний наказ командиром було доведено до особового складу та виконано, що підтверджується копіями посвідчень про відрядження та не заперечувалось позивачем.
30.08.2014 року командир батальйону ОСОБА_2 провів збір особового складу відрядженого батальйону та довів до їх відома наказ керуючого сектором про передислокацію до м. Маріуполь.
Позивач зазначає, що командир батальйону не віддавав наказу про переміщення підрозділу до м.Маріуполь, а лише повідомив факт одержання такого наказу від керівництва сектору проведення операції телефонним зв'язком, він сприйняв це як право або відбути до м. Маріуполь, або завершити відрядження і відбути до м.Кіровоград.
Позивачем на ім'я командира БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 було подано рапорт про надання короткочасної відпустки у зв'язку з сімейними обставинами з 31.08.2014 року (а.с. 58).
01.09.2014 року до м.Кіровограда з м. Дебальцево Донецької області повернулось 23 працівника батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград», в тому числі і позивач.
Того ж дня, т.в.о. начальника УМВС України в Кіровоградській області, з метою з'ясування обставин та причин самовільного залишення місця служби 23 працівниками батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград», відповідно до п.2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 року №230, винесено наказ №736 «Про призначення та проведення службового розслідування» (а.с. 28).
В ході службового розслідування позивач від дачі пояснень відмовився, про що свідчить відповідний акт від 01.09.2014 року (а.с.30-32).
Також, в матеріалах службового розслідування містяться рапорти: міліціонера взводу №2 роти №2 БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області рядового міліції ОСОБА_3, ст.. інспектора ГКЗ БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області ОСОБА_4, командира взводу №1 роти №2 БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області ОСОБА_5, міліціонера взводу №3 роти №2 БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області ОСОБА_6, міліціонера взводу №2 роти №2 БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області ОСОБА_7, міліціонера взводу №2 роти №1 БПСМОП «Кіровоград» при УМВС України в області ОСОБА_8 про неприбуття на службу без поважних причин, зокрема і позивача, 02 та 03.09.2014 року (а.с.63-70).
Як вбачається з висновку про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби працівниками батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Кіровоград» при УМВС України (а.с. 66-90), позивач грубо порушив службову дисципліну, вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, п.21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, п.2.2 розділу ІІ, п. 2.2 розділу ІІІ Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 року.
05.09.2014 року начальником УМВС України в Кіровоградській області видано наказ №909 «Про порушення службової дисципліни працівниками батальйону ПСМ ОП «Кіровоград» та покарання винних», яким, в тому числі і позивача звільнено з органів внутрішніх справ (а.с. 91-92).
09.09.2014 року, наказом по особовому складу №304 о/с, позивача звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за п.63 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 10).
В судовому засіданні, свідок, командир БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2, пояснив, що 29.08.2014 року від командування штабу АТО поступила команда про передислокацію підрозділу до м. Маріуполя Донецької області. Про вказаний наказ ним було доведено до відома офіцерам підрозділу на нараді. Командир 1 роти ОСОБА_9, зазначив що в зв'язку з ускладненням ситуації навколо м. Маріуполь, наявність у противника важкої техніки він відмовляється їхати до м. Маріуполь і своїй роті теж не віддасть такого наказу.
30.08.2014 року ОСОБА_2 провів зібрання з міліціонерами роти №1, де довів до відома наказ керуючого сектором проведення операції про переміщення підрозділу до м. Маріуполь, роз'яснив складність оперативної ситуації навколо м. Маріуполь. Однак деякі особи батальйону «Кіровоград» (в тому числі і позивач) відмовились від подальшого несення служби, в зв'язку з чим зазначеним особам, свідком було запропоновано написати рапорти про звільнення з ОВС та здати зброю. Позивачем рапорту про звільнення з ОВС подано не було та самовільно залишено місце тимчасової дислокації підрозділу. Наказу на переміщення частини особового складу до м. Кіровоград він не віддавав.
Зазначені обставини також підтвердив свідок, заступник командира батальйону ОСОБА_10
Допитаний в якості свідка міліціонер-водій ОСОБА_11, в судовому засіданні пояснив, що командир БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 оголосив під час шикування особового складу наказ про передислокацію підрозділу до м. Маріуполя Донецької області, однак деякі особи, в тому числі і позивач відмовились його виконувати та відбули до м. Кіровоград.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він був командиром роти №1 БПСМ ОП «Кіровоград». 29.08.2014 року командир БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 повідомив, що надійшов наказ про передислокацію підрозділу до м. Маріуполя Донецької області. На прохання ознайомитись з вказаним наказом, ОСОБА_2 повідомив, що команда надійшла телефонним зв'язком. Після цього, ОСОБА_2 зібрав особовий склад та повідомив про необхідність переміщення до м. Маріуполь та зазначив що він не може примушувати виконувати наказ, тобто на думку свідка, ОСОБА_2 прямого наказу про переміщення не віддавав, в зв'язку з чим він та ще 23 особи направились до м. Кіровоград. Разом з тим, свідок зазначив, що наказу про повернення до м. Кіровоград ОСОБА_2 не віддавав. Після прибуття в м. Кіровоград свідок та 23 особи, в тому числі і позивач, написали рапорти про відпустку та щоденно виходили на роботу.
Аналогічні покази стосовно того, що ОСОБА_2 надав право вибору або відбути до м. Маріуполь Донецької області або повернутись до м. Кіровоград, а також стосовно написання рапортів на відпустку та виходу на роботу надали свідки: ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14
Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що він перебуває на посаді старшого інспектора кадрового забезпечення батальйону. Після прибуття до м. Кіровоград, зокрема позивач, подав рапорт про надання короткочасної відпустки у зв'язку з сімейними обставинами з 31.08.2014 року, однак ним було роз'яснено, що даний рапорт не має юридичної сили та те що ОСОБА_1 необхідно виходити на службу, наказ про відпустку не видавався. Незважаючи на викладене, позивач на службу не виходив.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судовому засіданні також пояснили, що позивач після 01.09.2014 року не перебував на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV (далі - Статут) Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
П.1 ст.7 Статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Позивачем було прийнято Присягу працівника органів внутрішніх справ України 01.08.2014 року (а.с. 107), а відтак і обов'язок дотримуватись у своїй діяльності приписів Закону України «Про міліцію» та Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Відповідно до ч.2 ст.4 Статуту, накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
А частиною 3 цієї ж норми права передбачено, що у разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.
Як встановлено в судовому засіданні, командир БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 довів до відома наказ керуючого сектором проведення операції про переміщення підрозділу до м. Маріуполь, що підтверджується показами свідків та не заперечувалось в судовому засіданні позивачем.
Доводи позивача, а також покази свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 стосовно того що командир БПСОП «Кіровоград» при УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_2 дав право вибору або повернутися в м. Кіровоград або переміститись до м. Маріуполь суд вважає безпідставними, оскільки 71 працівник батальйону (із 100) перемістився до нового місця виконання завдань. Крім того, як встановлено в судовому засіданні, наказу стосовно повернення до м. Кіровограда командир БПСОП «Кіровоград» не віддавав.
Таким чином в судовому засіданні встановлено факт того, що ОСОБА_1 самовільно залишив місце служби та не виконав усного наказу про передислокацію підрозділу до м. Маріуполя Донецької області, а отже допустив дисциплінарний проступок - невиконання службової дисципліни.
Таке порушення є грубим і заслуговує на дисциплінарне покарання у виді звільнення з органів внутрішніх справ, оскільки позивач відмовився охороняти громадський порядок у місці, де громадяни України цього потребували.
Водночас, суд встановив, що ОСОБА_1 не прибував до постійного місця дислокації батальйону упродовж з 02 по 05 вересня 2014 року (саме цей період зазначений у наказі про його покарання).
Вказане підтверджується матеріалами службового розслідування, а саме рапортами про не прибуття на службу без поважних причин зокрема і позивача (а.с.63-70), показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, та аналізом журналу служби нарядів батальйону (а.с. 139-162).
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, оскільки вони звільнені з органів внутрішніх справ за аналогічне порушення (одні ї ті ж фактичні обставини).
За наведених обставин суд приходить до висновку що позивачем було допущено порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення відповідає ступеню вини та тяжкості проступку, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 162, 163 КАС України, суд,-
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 20 січня 2015 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду К.М. Притула