29 січня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2701/13-а
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
29 січня 2015 року
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів Яковлева Ю.В.,
Жука С.І.,
за участю секретаря судового засідання - Худика С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014р. в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
14.06.2013р. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, яка в ході розгляду справи реорганізована в Очаківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013р. № 202 про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 252 030 грн. та № 0000312200 про застосування штрафних санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 584 068 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач допустив порушення процедури проведення перевірки, а саме: не повідомив позивача про місце і час проведення перевірки; не надіслав акт перевірки; номер і дата наказу про призначення перевірки, записані в журналі реєстрації перевірок, не відповідають реквізитам, які зазначені в акті перевірки; акт відмови від підписання матеріалів перевірки не відповідає дійсності; оскаржувані податкові повідомлення-рішення містять посилання на акт з іншим номером.
Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що перевірка проводилася у відповідно до закону та в межах наданих повноважень, прийняті податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняттям нового - про задоволення позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, а також додатково витребувані документи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.
Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 10.06.2011 р. і є платником єдиного податку другої групи з 01.01.2012р. (а.с.12).
Перевіркою дотримання ФОП ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої 19.02.2013р. складено акт № 0005/05/99/22/НОМЕР_2, яким встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265) і п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, а саме: не ведення обліку товарних запасів у встановленому порядку за місцем реалізації товару на суму 292 034,00 грн.; несвоєчасне оприбуткування готівки в касі на суму 50 406,00 грн.
На підставі акту перевірки, 04.06.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: відповідно № 0000312200 про застосування штрафних санкцій в розмірі 584 068,00 грн. і № 202 про застосування штрафних санкцій в розмірі 252 030,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з правомірності та законності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Підпункт 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Кодексу вказує, що платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Платники єдиного податку другої групи (до якою відносився позивач) у податковій декларації окремо відображають: 1) щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу; 2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку; 3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
У разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у цій главі, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтві платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Посилання суду першої інстанції на ст. 44 ПК України є необґрунтованим, оскільки дана норма є загальною. Положення ст. 296 цього Кодексу є спеціальними для платників єдиного податку щодо ведення обліку і складення звітності, а тому підлягають переважному застосуванню.
Пунктом 296.10 статті 296 Кодексу визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Тому доводи податкового органу про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону № 265 в частині неведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів на складах та/ або за місцем їх реалізації є неспроможніми, оскільки зазначена норма Закону розповсюджується на суб'єктів господарювання, які використовують реєстратори розрахункових операцій.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладено на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03 грудня 2013р. по справі 21-412а13, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.
Позивач за місцем реалізації товару на час проведення перевірки щоденно, за підсумками робочого дня, відображав в книзі обліку доходів та витрат отримані доходи.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013р. № 0000312200 про застосування штрафних санкцій в розмірі 584 068,00 грн.
Пункт 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, про порушення якого зазначає ДПІ через несвоєчасне оприбуткування позивачем готівки в касі на суму 50 406,00 грн. передбачає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Відповідно до п.6 ст.9 Закону № 265 в редакції, чинної на час проведення перевірки, реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що фізичні особи-підприємці, що сплачують єдиний податок, здійснюють оприбуткування готівки наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день шляхом відображення у відповідній книзі обліку.
Посилаючись на порушення позивачем порядку оприбуткування готівки, податковий орган зазначає, що оприбуткування готівки з 01.01.2012р. відбувалось у книзі обліку доходів та витрат, яка зареєстрована в ДПІ лише 21.02.2012р. Таким чином неналежним є оприбуткування доходів за період з 01.01.2012р. по 21.02.2012р. на загальну суму 50 406 грн.
Разом з тим, з матеріалів справи, а також додатково витребуваної інформації від ДПІ в ході апеляційного розгляду, вбачається, що позивач вів облік доходів та витрат з 01 січня 2012р. по 03 квітня 2012р. також в книзі обліку доходів та витрат, яка зареєстрована податковим органом 20.06.2011р.
Враховуючи, що наявна в матеріалах справи копія книги обліку доходів та витрат на 2011р. не містила даних щодо її реєстрації в ДПІ, апеляційним судом витребувана інформації від відповідача, який повідомив, що книга обліку доходів та витрат позивача на 2011р. зареєстрована в ДПІ 20.06.2011р.
В зазначеній книзі суцільним порядком відображена виручка, отримана позивачем з 01.07.2011р. по 03.04.2012р.(а.с. 90-103).
Аналіз наведених обставин дає підстав для висновку, що позивачем належним чином оприбуткована виручка за січень-лютий 2012р., оскільки оприбуткування готівки проводилось у книзі обліку доходів та витрат, зареєстрованої в ДПІ 20.06.2011р.
Враховуючи наведене, відсутні підстави для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.06.2013р. № 202 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки.
Невірна правова оцінка судом першої інстанції обставин по справі, неврахування наведених норм права та неповне з'ясування обставин по справі призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.
В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги судова колегія, враховуючи положення ст.94 КАС України, присуджує з Державного бюджету на користь позивача витрати по оплаті судового збору при подачі позову, а також апеляційної скарги в загальному розмірі 4 730,2 грн. (а.с.3,158,166а,166б).
Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про задоволення вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.
Скасувати податкові повідомлення рішення Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 04.06.2013р. № 0000312200 та № 202.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ід. № НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 4 730 (чотири тисячі сімсот тридцять) грн. 20 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: Ю.В.Яковлев
Суддя: С.І.Жук