Справа: № 760/21150/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Коробенко С.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
29 січня 2015 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
за участю секретаря Скалецької І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Махової Діани Анатоліївни про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення,-
Позивач, ОСОБА_2 , звернулася до суду із позовною заявою (скаргою) і просить визнати неправомірною постанову Управління державної виконавчої служби ГУЮ м. Києва від 14.12.2012р. про закінчення виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 19.05.2011р. про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва здійснити з 04.10.2010р. перерахунку її пенсії.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.
Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою державного виконавця від 27.05.2011 року ВП №27362728 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-2073 від 19.05.2011 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04 жовтня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою державного виконавця від 14.12.2012 року ВП № 24362728 закінчено виконавче провадження у зв'язку з повним виконанням рішенням суду.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої - третьої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 29 квітня 2011 року Солом'янським районним судом м. Києва задоволено позов та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 04 жовтня 2010 року, з урахуванням виплачених сум.
19 травня 2012 року на підставі зазначеної постанови було видано виконавчий лист.
Згідно даного виконавчого листа, постановою державного виконавця ДВС ГУЮ у м. Києві від 27.05.2011р. було відкрито виконавче провадження.
Боржник листом від 07.11.2011р. повідомив державного виконавця, що на виконання рішення суду був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_2, і сума доплати пенсії за період з 04.10.2010р. в розмірі 60198,91 грн. була включена у відомості для виплати пенсій у вересні 2011 року.
14.12.2012 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Однак, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про наявність підстав для закриття виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду та зазначає наступне.
Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлений перелік обставин, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії виконавчого провадження 24362728.
05.01.2015 року на адресу суду надійшли витребовувані документи.
Так, в матеріали виконавчого провадження жодним чином не свідчать про виконання рішення суду, зокрема, відсутні будь-які дані про перерахунок та виплату належних позивачу сум.
Також, в своєму листі боржник повідомляє державного виконавця, що виплата коштів ще не здійснена та буде здійснена в майбутньому.
Отже, з досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець після відкриття провадження в порушення ст..11 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» не вчиняв жодних дій з перевірки виконання рішення суду. Крім того, після отримання листів боржника, державний виконавець не перевірив ні порядок перерахунку пенсії позивачу, ні порядок виплати пенсії.
А наявні в матеріалах справи документи жодним чином не свідчать про фактичне виконання рішення суду боржником.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, в зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятої ним оскаржуваної постанови з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження, то колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки при скасуванні постанови про закриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2а-2073 від 19.05.2011 року, виданого Солом'янським районним судом м. Києва, виконавче провадження відновлюється автоматично та не потребує прийняття рішення суду в цій частині.
Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення позову.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 14 листопада 2014 року - скасувати.
Винести нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві Махової Діани Анатоліївни про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та його відновлення задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про закінчення виконавчого провадження від 14.12.2012 року ВП №27362728.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити..
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Повний текст виготовлено 03 лютого 2015 року
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.