29 січня 2015 р. Справа № 876/25/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. про повернення позовної заяви по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення з України,-
встановив:
10.12.2014 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Управління Служби безпеки України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення з України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби Безпеки України в Закарпатській області про скасування рішення про примусове повернення з України - повернено позивачеві.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана із порушенням правил предметної підсудності, а тому адміністративна справа за позовом про скасування рішення про примусове повернення з України - не підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду.
Ухвалу суду оскаржив позивач - ОСОБА_1. Вважає, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на ст.183-5 КАС України та ч.1 ст.18 КАС України та зазначає, що місцевим загальним судам як адміністративним підсудні тільки справи про примусове повернення осіб ( зокрема справи за позовами органів ДМС, СБУ до фізичних осіб) а не щодо оскарження рішень про примусове повернення (за позовами фізичних осіб до органів ДМС, СБУ, тощо).
Пункт 3 Постанови ВАС України від 25.06.2009 р. передбачає, що оскільки у спорах щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, примусового повернення або примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорах, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, стороною у справі є орган виконавчої влади та інші державні органи, то відповідно до частини другої статті 18 КАС України такі спори підсудні окружним адміністративним судам, крім спорів щодо оскарження цими особами рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення їх до адміністративної відповідальності, які відповідно до пункту другого частини першої статті 18 КАС України підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
У зв'язку з тим, що позивач не оскаржує дії чи рішення щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, то така справа не підсудна місцевому суду, а окружному адміністративному.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 3 КАС України - суб'єкта владних повноважень).
Так, предметна підсудність адміністративних справ становить сукупність правил, що визначають розмежування компетенції судів певних ланок щодо розгляду адміністративних справ по першій інстанції залежно від предмета публічно-правового спору та його суб'єктного складу.
Положеннями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (із змінами та доповненнями) передбачено, що порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій із прийняттям судом апеляційної інстанції нових рішень, оскільки недотримання встановлених ст. 22 Кодексу адміністративного судочинства України підстав і порядку передачі справи з одного суду до іншого розглядається як порушення права особи на компетентний суд, адже відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
В силу п.1 та п.6 ч.1 ст.18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам; адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.
Варто врахувати, що постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 15.05.2014 року внесено зміни до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 року № 3, від 16 березня 2012 року № 3 та від 30 вересня 2013 року № 12.
Зокрема, в абзаці десятому пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» слова «до окружного адміністративного суду» замінено словами «до місцевого загального суду як адміністративного».
Як наслідок, зі змісту абзацу десятого пункту 3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» ( в редакції від 15.05.2014 року ) слідує, що судам необхідно враховувати, що до місцевого загального суду як адміністративного за місцезнаходженням відповідного органу подаються позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення, а також позовні заяви (центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції), органів охорони державного кордону або органів Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.
Відповідно до п.6 ч.3 ст.108 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо: справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Тому, враховуючи вищевикладені положення постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» та норми КАС України, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що адміністративна справа за позовом про скасування рішення про примусове повернення з України - не підсудна Закарпатському окружному адміністративному суду, відтак у відповідності до п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України, позовну заяву ОСОБА_1 слід повернути позивачеві.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, ст.200, ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 р. про повернення позовної заяви по справі № 807/3906/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І.В. Глушко
Судді Р.Й. Коваль
В.Я. Макарик