79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"28" січня 2015 р. Справа № 914/3841/14
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія
"Нафтогаз України" м.Київ
на рішення господарського суду Львівської
області від 08.12.2014р.
у справі № 914/3841/14
за позовом публічного акціонерного товариства
«Національна акціонерна компанія
«Нафтогаз України» м.Київ
до відповідача комунального підприємства
«Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької
міської ради м.Дрогобич Львівської
області
про стягнення в сумі 10 740 233,20 грн.
за участю представників сторін від:
позивача: Пількевич В.В. - представник (довіреність № 14-136 від 13.05.2014р.)
відповідача: Крамар І.І. - представник (довіреність б/н від 25.12.2014р.)
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2014 р. (суддя Коссак С.М.)позов задоволено частково: стягнуто з комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 590 713,61 грн. пені, 357 464 48 грн. 3% річних, 1 135 759,14 грн. інфляційних втрат та 15 902,38 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Наказ видано відповідно до ст.116 ГПК України.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині зменшення пені на 255 093,45 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради на користь
публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 255 093,45 грн. пені. В решті рішення залишити без змін. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, порушує норми матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім цього, скаржник посилається на відсутність виняткових обставин у відповідача для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу. Крім того, апелянт посилається на невиконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, а саме обов'язку суду дослідити не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд при вирішенні питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен врахувати майновий стан боржника і кредитора.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 28.01.2015 р. Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року було внесено зміни в склад колегії, у зв'язку із зайнятістю суддів Галушко Н.А. та Михалюк О.В. введено суддів Дубник О.П. та Скрипчук О.С.
В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (продавець) та комунальним підприємством «Дрогобичтеплоенерго» Дрогобицької міської ради (покупець) було укладено Договір на купівлю-продаж природного газу № 13/2936-ТЕ-21, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013р. природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ(надалі-газ), на умовах даного договору.
Згідно п.п.1.2, 3.3, 6.1, 7.1, 7.2 газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності)(п.1.2. договору).
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки товару
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю , крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначає, що відповідач не повністю оплатив поставлений товар, а тому, сума основного боргу відповідача за спожитий в січні-квітні 2013р. та жовтня-грудні 2013р. природний газ складає 8 380 083,79 грн.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті поставленого газу, тому, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляційні втрати у сумі 1 150 783,38 грн. та три відсотки річних у сумі
359 054,53 грн.
При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.
Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст.ст.655,692 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що на момент звернення позивача до суду, а саме: 29.10.2014р. та порушення провадження у справі, заборгованість відповідача за поставлений газ в сумі 8 380 083,79 грн. відсутня, оскільки 17.10.2014р. відповідачем було оплачено
8 380 083,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.10.2014р. № 1327.
У випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
А тому, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду про відмову в позові в частині стягнення 8 380 083,79 грн. основного боргу.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, необхідно зазначити наступне.
Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Враховуючи вказані положення, позивачем нараховано відповідачу сумі
1 150 783,38 грн. інфляційних втрат та 359 054,53 грн. 3% річних.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені), а тому, стягненню підлягає
357 464,48 грн. 3% річних. В частині стягнення 1 590,05 грн. 3% річних, необхідно відмовити.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено, а Львівським апеляційним господарським судом перевірено, що позивачем при нарахуванні інфляційних втрат допущено математичну помилку при визначені суми основного боргу та помилку щодо застосуванням індексу інфляції.
А отже, суд апеляційної інстанції перевіривши розрахунок інфляційних втрат погоджується з позицією місцевого господарського суду про стягнення з відповідача
1 135 759,14 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 15 024,24 грн. інфляційних втрат, варто відмовити.
Щодо стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню (крім суми заборгованості) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Необхідно зазначити, що враховуючи те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за яким здійснюється стягнення пені, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що стягненню підлягає сума пені у розмірі 843 876,58грн. В частині стягнення 6 434,92 грн. пені - необхідно відмовити.
Однак, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що такий розмір пені є надмірно великим, враховуючи клопотання сторони та користуючись правом зменшення розміру пені відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, зменшив розмір пені, яка підлягає до стягнення з боржника на 30% - до 590 713,61грн.
Судова колегія звертає увагу на таке.
Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При прийнятті рішення судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховано відсутність вини відповідача у виникненні спору, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача ? природний газ, що поставляється позивачем, за вищевказаним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними установами, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги. Згідно довідки №01/2208 від 25.12.2013 р., стан дебіторської заборгованості підприємства станом на 01.10.2012 р. становить 7,3 млн. грн., в тому числі населення - 5,6 млн. грн., державний бюджет - 0,3 млн. грн., місцевий бюджет - 0,3 млн. грн., інші споживачі - 1,1 млн. грн. Окрім цього, судом першої інстанції враховано, що зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки вплине не лише на майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не потягло за собою значних збитків для позивача.
А тому, враховуючи принцип справедливості та розумності та інтереси обох сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що зменшення стягнення пені з відповідача на 30 % є обґрунтованим.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2014 р. у справі
№ 914/3841/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.02.2015 р.
Головуючий-суддя О.І. Матущак
Судді О.П. Дубник
О.С. Скрипчук