02.02.2015 р. Справа № 914/4458/14
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпластех», м.Львів
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд», с.Надичі Жовківського району Львівської області
Про стягнення заборгованості 314 897,86 грн.
В судове засідання з'явились:
від позивача: Струк А.І. - представник
від відповідача: Яншина Л.П. - представник
Суддя Березяк Н.Є.
Секретар судового засідання Кравець О.І.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпластех» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд» про стягнення заборгованості в сумі 314 897,86 грн.
В судовому засіданні 12.01.2015 р. судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до позовної заяви та матеріалів справи.
На адресу суду позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вх. 143/15), згідно якої просить стягнути з відповідача 203 454,79 грн. - основного боргу, 4 966,52 грн. - 3 % річних, 35 909,77 грн. - індексу інфляції, 4 886,62 грн. - судового збору.
В судовому засіданні 02.02.2015 року позивач позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав повністю, просив задоволити з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
В судовому засіданні 02.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Протягом серпня 2011 року та жовтня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпластех» було поставлено товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд» загальною вартістю 555 763,80 грн., що підтверджується видатковими накладними № 26/08 від 26.08.2011 р., № 30/08 від 30.08.2011 р., № 23/09 від 23.09.2011 р., № 28/09 від 28.09.2011 р., № 11/10 від 11.10.2010 р., № 21/10 від 21.10.2011 р., № 10/11 від 10.11.2011 р., № 14/11 від 14.11.2011 р., № 15/11 від 15.11.2011 р., №18/11 від 18.11.2011 р., № 24/11 від 21.11.2011 р., № 05/12 від 05.12.2011 р., № 08/12 від 08.12.2011 р., № 09/12 від 09.12.2011 р., № 20/12 від 20.12.2011 р., № 22/12 від 22.12.2011 р., № 25/01 від 25.01.2012 р., № 21/03 від 21.03.2012 р., № 28/03 від 28.03.2012 р., № 30/03 від 30.03.2012 р., № 11/04 від 11.02.2012 р., № 27/04 від 27.04.2012 р., № 11/05 від 11.05.2012 р., № 14/05 від 14.05.2012 р., № 18/05 від 18.05.2012 р., № 22/06 від 22.06.2012 р., № 26/06 від 26.06.2012 р., № 13/07 від 13.07.2012 р., № 25/07 від 25.07.2012 р., № 25/07 від 25.07.2012 р., № 27/07 від 27.07.2012 р., № 02/08 від 02.08.2012 р., № 28/08 від 28.08.2012 р., № 03/09 від 03.09.2012 р., № 05/09 від 05.09.2012 р., № 17/09 від 17.09.2012 р., № 19/09 від 19.09.2012 р., № 24/09 від 24.09.2012 р., № 25/09 від 25.09.2012 р., № 04/10 від 04.10.2012 р., № 08/10 від 08.10.2012 р., № 11/10 від 11.10.2012 р., № 12/10 від 12.10.2012 р., № 26/10 від 26.10.2012 р., (а.с.16-61). За отриманий товар відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, розрахувався лише частково в розмірі 352 309,00 грн.
Позивачем була направлена вимога про виконання грошових зобов'язань від 05.03.2013 р. про оплату заборгованості в сумі 203 454,80 грн. у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Таким чином, станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складала 203 454,80 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 3 130,83 грн. та індекс інфляції в розмірі 18 752,90 грн., які просить стягнути з відповідача.
Однак, в процесі розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з проведення перерахунку 3 % річник та індексу інфляції, відповідно до чого просить стягнути заборгованість у розмірі 203 454,79 грн., 4 966,52 грн. - 3 % річних, 35 909,77 грн. - індексу інфляції та 4 886,62 грн. судового збору.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що збільшенні позовні вимоги підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в період серпня 2011 року та жовтня 2012 року отримав від позивача товар, на загальну суму 555 763,80 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.16-61).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 352 309,00грн. Решта сума боргу за отриманий товар в розмірі 203 454,79 грн. відповідачем залишилась непогашеною.
Відповідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2013 року позивачем була направлена відповідачу вимога про оплату заборгованості в розмірі 203 454,80 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.
Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем з урахування заяви про уточнення позовних вимог складає 203 454,80 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Однак, в процесі розгляду справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до чого просить стягнути 4 966,52 грн. - 3 % річних та 35 909,77 грн. - індексу інфляції. Згідно проведеного судом перерахунку, за спірний період розмір трьох відсотків річних складає 4 966,53 грн., а інфляційні втрати складають 43 153,66 грн., проте до стягнення підлягають суми в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.
Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львіввікнобуд» (80371, Львівська область, Жовківський район, с. Надичі, вул. Грушевського, буд. 3-Б, ЄДРПОУ 33957846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтерпластех" (79005, м. Львів, вул. І.Франка, 57, кв. 5, код ЄДРПОУ 33252803) - 203 454,79 грн. - заборгованості, 4 966,52 грн. - трьох відсотків річних, 35 909,77 грн. - індексу інфляції та 4 886,62 грн. судового збору.
3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.02.2015 року.
Суддя Березяк Н.Є.