26 січня 2015 р.Справа № 526/2448/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 15.12.2014р. по справі № 526/2448/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинення дій,
27 листопада 2014 р. позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області в якому просив : зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок основної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімальної пенсії за віком , визначеної ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням ст.67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 січня 2014 р. та провести відповідні виплати.
Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2014 р., позовні вимоги позивача в частині вимог за період з 01 січня 2014 р. по 26 травня 2014 р. залишені без розгляду
Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2014 р. позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті державної та додаткової пенсії в розмірах, передбаченої ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27 травня 2014 р. по 02 серпня 2014 р. ; зобов'язано відповідача провести позивачеві, починаючи з 27 травня 2014 р. та по 02 серпня 2014 р. включно, нарахування та виплату державної та додаткової пенсії в розмірах, встановленої статтями 50. 54 ч. 4 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат та змін в законодавстві.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зазначає, що виплата пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснювалася відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 р. Просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Виходячи з приписів ст. 183-2 України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач є є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Позивач перебуває на обліку в УПФУ в Хорольському районі, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК.
ОСОБА_1 отримує державну та додаткову пенсію на підставі постанови КМУ № 1210 від 23 листопада 2011 р.
На звернення позивача до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії в розмірах, відповідно до Закону, відповідачем надано відповідь про правомірність нарахування пенсій позивачу в розмірах, визначених постановою КМУ.
Не погодившись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання державної пенсії в розмірі, передбаченому ч.4 ст. 54 та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09 липня 2007 р., згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 р. №10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам 2 групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст. ст. 50, 54 цього ж Закону.
Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не положення постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в здійсненні позивачу перерахунку та невиплати пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі, визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", призвели до порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 р. висновків суду не спростовують.
Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", а саме п. 6-7 Прикінцевих положень, Кабінету міністрів України надано право у 2014 році встановлювати розміри соціальних виплат в тому числі відповідно до статей 20, 21, 22, 23,30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказана норма діє з 03 серпня 2014 р. з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 р. Оскільки відповідачем оскаржується судове рішення в частині задоволення позовних вимог за період з 111.06.2014 р. по 02 серпня 2014 р., то норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 р. до спірних відносин не застосовуються.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було встановлено обмеження щодо виплат основної та додаткової пенсії, не внесено змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, з 01 січня 2014 р. діяли положення ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами 2 групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу основна та щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується в розмірі, встановленому постановою Кабінету міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 р.
Між тим, у період з 01 січня 2014 р. по 02 серпня 2014 р. Кабінету Міністрів України не надано право змінювати розміри пенсії, вищевизначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Таким чином, правовідносини щодо виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому застосування до таких правовідносин підзаконного акту - постанови Кабінету міністрів України № 1210, яка суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є помилковим.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постанова Гадяцького районного суду Полтавської області від 15 грудня 2014 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 15.12.2014р. по справі № 526/2448/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Присяжнюк О.В.
Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Курило Л.В.