03 лютого 2015 року Справа № 24218/12
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання нарахувати та виплатити соціальну допомогу, -
ОСОБА_1 13.10.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу.
Оскаржуваною ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання нарахувати та виплатити соціальну допомогу - залишено без руху.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що подана ним скарга була подана з дотриманням чинного законодавства але що суд порушив його право на розгляд справи по суті.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Залишаючи позовну заяву без руху суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем чи його представником. При цьому, адміністративний позов може містити вимоги про скасування, або визнання нечинним рішення відповідача, зобов'язання відповідача вчинити певні дії. зобов'язання відповідача від вчинення певних дій, або ж стягнення з відповідача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Відповідно до пунктів 4, 6 ч. 1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно із статтею 105 вказаного Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Відповідно до ч. 2 та 3 вказаної статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які відомо і які можуть бути використані судом. До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
З поданої позивачем позовної заяви вбачається, що остання не відповідає вимогам, встановленим ч. 1, 2 та 3 ст. 106 КАС України. Так, у поданій позовній заяві відсутній достатній виклад обставин на підтвердження позовних вимог і окрім копії паспорта, копії картки платника податків та копії пенсійного посвідчення до позовної заяви нічого не додано. Таким чином, відсутні докази на підтвердження неправомірності дій відповідача.
Таким чином, позовна заява гр. ОСОБА_1 подана без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 13.10.2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Сколівському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання нарахувати та виплатити соціальну допомогу.
Відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1-2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України - ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Процесуальним засобом реалізації вказаного вище права у адміністративному судочинстві є звернення до адміністративного суду із письмовою позовною заявою.
Вимоги, яким повинна відповідати позовна заява, встановлені ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктом 4 ч. 1 вказаної статті встановлено, що позивачем у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначається недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Тому, приймаючи оскаржувану ухвалу судом першої інстанції не враховано, що звертаючись у суд із адміністративним позовом, позивач вправі самостійно визначати зміст позовних вимог та обґрунтовувати їх будь-якими фактами матеріально-правового чи іншого характеру, які, на його думку, свідчать про порушення його прав, свобод чи законних інтересів.
Суд першої інстанції залишив поза увагою, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює жодних вимог до викладеного у позовній заяві змісту позовних вимог та обставин, якими вони обґрунтовуються.
Відповідно до ст. 106 КАСУ у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За змістом зазначеної норми саме позивач обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини. Сама по собі відсутність у позовній заяві чи додатках до неї доказів на підтвердження позовних вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки подання доказів можливе на наступних стадіях процесу. Такої ж думки дотримується і Верховний суд України у своїх ухвалах справи № 6-9139св10, 6-21417св09, 6-22739св07 та багато ін.
На підставі наведеного, висновок суду першої інстанції про залишення позову без руху є передчасним, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права при винесенні ухвали, в зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 202, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 13.10.2011 року № 2а-676/11- скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.В. Ніколін
Судді В.Я. Качмар
О.М. Гінда