Головуючий у 1 інстанції - Токарєв А.Г.
Суддя-доповідач - Васильєва І. А.
03 лютого 2015 року справа №235/4604/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2014 р. у справі № 235/4604/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату такого утримання,-
15 серпня 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 25 липня 2014 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2013 року відповідно до ст. ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням фактично сплачених сум (а.с. 1-2).
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено, рішення Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 25 липня 2014 року про відмову ОСОБА_4 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці визнано протиправним і скасовано. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.12.2013 року відповідно до ст. ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням фактично сплачених сум (а.с. 49-51).
Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що діючим законодавством передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише для суддів Конституційного Суду України виходячи з усієї суми заробітної плати працюючих суддів КСУ. Позивач не обіймала посаду судді Конституційного Суду України, отже її позовні вимоги є необґрунтованими.
Крім того, апелянт в доводах апеляційної скарги посилається на те, що щомісячне довічне грошове утримання суддів не є пенсією, оскільки згідно з Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» фінансується і виплачується за рахунок державного бюджету (а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України). З цього питання є висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 27.11.2007 року № 21-58.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Розпорядженням Управління Пенсійного Фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 04.12.2013 року № 149506 згідно особистої заяви, ОСОБА_4 переведена з пенсії по інвалідності на довічне грошове утримання судді у відставці (а.с. 12-13).
Відповідно до довідки виданої ТУДСА в Донецькій області № 08-23/1451 від 14.11.2013 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці заробітна плата працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання суддям у відставці згідно ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453 становить 18352,00 грн. Довідка видана на підставі особового рахунку за жовтень 2013 року (а.с. 11).
23 липня 2014 року позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною заробітної плати працюючих суддів з грудня 2013 року, надавши довідку про заробітну плату Територіального Управління Державної Судової адміністрації України в Донецькій області від 05.12.2013 року № 08-23/1602, але рішенням відповідача від 25 липня 2014 року відмовлено в проведенні такого перерахунку (а.с. 21).
Відмовляючи в проведенні перерахунку Управління Пенсійного Фонду посилається на те, що відповідно до ст. 129, 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці органами Пенсійного Фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Отримавши відмову, позивач була змушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Спірним питанням у даній справі є можливість перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці в разі збільшення заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) довічного грошового утримання.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус суддів та гарантії їх незалежності визначені Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 (далі - Закон № 2453), що відповідає частині першій статті 126 Основного Закону України, згідно з якою незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Частина третя статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668 (далі - Закон № 3668) змін передбачала: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».
Таким чином, визначений Законом № 2453 порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання було змінено Законом № 3668, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Частиною п'ятою статті 138 Закону № 2453 до внесення Законом № 3668 змін передбачалося, що «пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами». У статті 2 Закону № 3668 закріплено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону № 2453, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо зміни умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI; статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ, абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Крім того, вказаним рішенням зазначено порядок його виконання, а саме: підлягають застосуванню частини перша, друга статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668 як такі, що не суперечать Конституції України; частина третя статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, яка суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання»; перше, друге, трете речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку» ‚ та четверте речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України»; дія статті 2 Закону № 3668 не поширюється на Закон № 2453; дія абзацу другого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 не поширюється на правовідносини щодо виплати суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними.
Доводи скарги Управління Пенсійного фонду щодо відсутності нормативного документу, який би встановлював механізм здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, та як наслідок відсутності підстав для проведення такого перерахунку є безпідставним. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана. Крім того, посилання в доводах апеляційної скарги на висновки Верховного Суду України викладені в постанові від 27.11.2007 року № 21-58, судова колегія не приймає, оскільки статтю 161 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено частиною другою згідно із законом № 3932 від 20.10.2011 року, яка набрала чинності з 13 листопада 2011 року, отже висновки Верховного Суду України піддягають врахуванню в постановах викладених з 13 листопада 2011 року з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої ст. 237 КАС України.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки обчислення щомісячного довічного утримання суддів у відставці повинно здійснюватися у відсотковому відношення до розміру грошового утримання працюючих суддів, тому, у разі зміни розміру грошового утримання суддів, що працюють на відповідній посаді, органи Пенсійного фонду здійснюють відповідний перерахунок раніше призначеного грошового утримання судді у відставці. Отже, відмова Управління Пенсійного Фонду у проведенні перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці є неправомірною.
На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2014 р. у справі № 235/4604/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 грудня 2014 р. у справі № 235/4604/14-а - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Колегія суддів І.А. Васильєва
І.Д. Компанієць
Е.Г. Казначеєв