"29" січня 2015 р. справа № 804/12644/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Марганці Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.09.2014 року по справі №804/12644/14 за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Марганці Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Марганці про зобов'язання вчинити певні дії, -
Управління Пенсійного фонду України в місті Марганці Дніпропетровської області подано позов до Відділення виконавчої Дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Марганці Дніпропетровської області про зобов'язання прийняти до заліку суму пенсії в розмірі 150,00 грн., виплаченої ОСОБА_1, каліцтво якого сталося на території колишнього СРСР.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд своєю постановою від 17 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Постанова суду мотивована тим, що правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. У разі ж незгоди на підписання актів з боку відповідача, вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Не погоджуючись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві.
В разі виплати пенсії по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві, органами Пенсійного фонду України, Фонд соціального страхування зобов'язаний відшкодовувати останньому витрати.
Відповідно, належним страховиком, з огляду на приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV, є Фонд соціального страхування.
Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати. Позов задовольнити.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, спірна сума, відносно якої заявлена вимога щодо її включення відповідачем до актів звірки, структурно складається з сум пенсії по інвалідності, виплачених потерпілому від нещасного випадку на території країн-учасниць СНД - ОСОБА_1 за липень 2014 року.
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним з основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-ХІV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Статтею 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01 квітня 2001 року з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що особи, право яких на отримання відшкодування раніше було встановлено згідно з законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
Підпунктами "г" і "д" пункту 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинності з 01 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до Порядку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Проте, обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту прав Управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції мали б вирішуватись вимоги про стягнення.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення окружного адміністративного суду відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Марганці Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у справі № 804/12644/14 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: Т.І. Ясенова
Суддя: А.В. Суховаров