29 січня 2015 рокусправа № П/811/3250/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 р. по справі за позовом Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними рішення, -
У вересні 2014 року Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у встановлені статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 та зобов'язати Кіровоградський військовий комісаріат встановити статус ветерана війни (учасника бойових дій) та видати відповідне посвідчення.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 р. адміністративний позов задоволено.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу до збройних сил СРСР 16.12.1968 року та проходив службу в Збройних Силах СРСР до 23.07.1970 року.
Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства Оборони Російської Федерації від 23.04.2002 по архівним документам встановлено, що рядовий стрілець ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині польова пошта № НОМЕР_1 з 16.12.1968 року по 23.07.1970 року, яка у період проходження служби ОСОБА_1 дислокувалась на території Чехословацької СРСР та приймала участь у захисті соціалістичних завоювань .
З матеріалів справи вбачається, що протокольним рішенням Комісії Кіровоградського обласного військового комісаріату щодо визначення статусу учасника бойових дій N90 від 22.01.2003 року ОСОБА_1 відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій з посиланням на недоведеність факту особистої його участі у бойових діях або забезпечення бойової діяльності військ.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 р. «Про організаційні заходи щодо застосування цього закону» позивач проходив військову службу на території країни, яка входить до переліку держав у цій постанові, зокрема в період ведення бойових дій.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу PCP проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу PCP, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки. Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ і періодів бойових дій на їх території.
Таким чином, відповідно до даної Постанови в Чехословаччині в період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року велися бойові дії, а період військової служби ОСОБА_1 з 20.08.1968 р. по 23.07.1970 р.. у військовій частині НОМЕР_1 припадає на період ведення бойових дій на території Чехословацької Соціалістичної Республіки, а тому має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій.
Порядок розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій і прийняття відповідних рішень на період виникнення спірних правовідносин був визначений постановою Кабінету Міністрів України № 458 від 26 квітня 1996 року та Положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що затверджене наказом Міністра оборони України №208 від 26 липня 1996 року і зареєстроване в Міністерстві юстиції України за №484/509 28 серпня 1996 року.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року «Про застосування п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», безпосередня участь громадян у бойових діях або забезпечені бойових дій військ визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли свої працівників у держави, де в цей період велися бойові дії.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 як військовослужбовець, який проходив службу в Чехословаччині в період ведення бойових дій у цій державі, має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача при відмові у встановленні позивачу статусу учасника бойових дій та про наявність встановлених законом підстав для надання йому такого статусу, що в свою чергу передбачає видачу посвідчення відповідного зразка та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав щодо повного задоволення позовних вимог.
Щодо посилання відповідача на порушення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними. У даному випадку вимога позивача про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом підлягає задоволенню, суд вважає причину пропуску строку поважною, оскільки відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України. Зокрема, спірне рішення прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції-,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук