Справа № 815/6052/14
29 січня 2015 року м. Одеса
10 год. 50 хв.
У залі судових засідань № 31
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.
при секретарі судового засідання - Бобровській О.Ю.
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)
представник відповідача - Пасічніченко В.М. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року, зобов'язання Головне управління Держземагентства в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, у розмірі середньої земельної частки (паю), що складаються з земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, площею 1,4389 га та земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, площею 3,0005 га, -
До Одеського окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року, зобов'язання Головне управління Держземагентства в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, у розмірі середньої земельної частки (паю), що складаються з земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, площею 1,4389 га та земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, площею 3,0005 га. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.04.2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагентства в Одеській області із заявою про затвердження документації з землеустрою та передачі земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) за результатами розгляду якої, отримав відмову від 25.04.2014 року № 19-15-0.9-3342/2-14. Вказана відмова обґрунтована тим, що наданим проектом землеустрою запроектовано відведення двох земельних ділянок, а згідно ст. 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність у межах норм, визначених цим Кодексом, поводиться один раз по кожному виду використання. Проте, позивач у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарств не отримував. Таким чином, на його думку, проектом землеустрою, щодо якого відповідачем прийнято відмову у затвердженні обґрунтовано передбачено передача земельних ділянок для ведення фермерського господарства безоплатно у власність ОСОБА_3 у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України, адже передача двох земельних ділянок для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) шляхом прийняття одного рішення (наказу) територіальним органом у галузі земельних відносин виконавчої влади з питань земельних відносин по двом земельним ділянкам не є порушенням ст.ст. 116, 121 земельного Кодексу України (аркуші справи 4-10).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 4-6).
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні мотивуючи тим, що відповідно до Постанови кабінету Міністрів України № 835 від 01.08.2011 року, згідно з переліком адміністративних послуг, що надаються територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів входить видача витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси розроблялась на замовлення Одеської міської ради Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міста «Дніпромісто», яка пройшла державну експертизу та затверджена рішенням Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року. В оскаржуваному витязі з технічної документації зазначено локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони, значення яких відмінно від 1,00. локальні фактори щодо відсутності централізованого теплопостачання та газопостачання розраховані згідно заяви замовника та наданого пакету документів. Локальні фактори були застосовані у витязі відповідно до місця розташування та схеми інженерно-геологічних факторів, схеми санітарно-гігієнічних факторів, тощо. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з урахуванням чого, Управління Держземагентства у місті Одесі діяло у межах повноважень, відповідно до законів України та нормативних актів, що свідчить про безпідставність позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у запереченнях проти позову (аркуші справи 64-66).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що у 1993 році відповідно до вимог закону України «Про селянське (фермерське) господарство, позивачем було створено селянське (фермерське) господарство.
Рішенням Глибоківської сільської ради народних депутатів Татарбунарського району Одеської області від 15.06.1993 року позивач отримав у постійне користування земельну ділянку площею 3,005 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 26.01.1994 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 8.
Після отримання вказаного Державного акту на право постійного користування землею позивачем було зареєстровано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
20.09.2011 року ОСОБА_3 звернувся до Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області з клопотанням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення загальною площею 4,44 га для передачі безоплатно у приватну власність для ведення фермерського господарства на території с. Глибоке Татарбунарського району Одеської області (аркуш справи 19).
До заяви були додані наступні документи: позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтованими розмірами, копія паспорту та ідентифікаційного коду.
07.11.2011 року Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області прийнято розпорядження № 425/А-2011, згідно пп. 1.1 п. 1 якого, надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області загальною площею 4,44 га, в тому числі ріллі - 4,44 га, із земель, розпорядження якими здійснює райдержадміністрація (землі сільськогосподарського призначення) (аркуш справи 21).
29.05.2012 року між ФОП ОСОБА_4 (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) укладено договір № Г-ІІ-256 на виконання землевпорядних робіт, предметом якого було розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, розташованих на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, в терміни, передбачені календарним планом робіт, прикладеним до договору (аркуші справи 67-71).
На виконання вказаного договору, згідно завдання на виконання робіт від 29.05.2012 року, ФОП ОСОБА_4 було виконано проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (аркуші справ 12-78).
У зв'язку із набранням 07.12.2012 року чинності ст. 50 Закону України «Про землеустрій», у редакції закону України від 02.10.2012 року № 5395-VI у 2013 році землевпорядником ФОП ОСОБА_4 проект землеустрою був відкоригований, відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» та отримано наступні документи: довідку відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області про кількісні характеристики земельної ділянки, розділення земель між власниками і користувача (за даними форми 6-зем) від 19.02.2013 року № 24-8-05/367; довідку відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області про інформацію щодо переліку обмежень у використанні земельної ділянки від 27.11.2013 року № 3-ІІ-3; висновок відділу Держземагентства у Татарбунарському районі Одеської області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 27.11.2013 року № 127.
Так, згідно вказаного проекту землеустрою, із загальної площі земель, яка запланована до відведення відповідно до розпорядження Татарбунарської державної районної адміністрації Одеської області № 425/А-2011 від 07.11.2011 року 4,44 га:
- 3,005 із земель, наданих в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі державних актів на право постійного користування за 8 від 26.01.1994 року;
- 1, 4389 га - із земель, не наданих у власність і не наданих у користування, що перебувають за межами населених пантів Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
Також, як зазначає позивач, 27.12.2013 року ним було отримано: Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Глибоківська сільська рада (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства, площею 1, 4389 га; Витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, розташовану за адресою: Одеська область, Татарбунарський район, Глибоківська сільська рада (за межами населеного пункту) для ведення фермерського господарства, площею 3, 0005 га; акти прийому-передачі межових знаків на зберігання від 18.03.2014 року на земельні ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362 та 5125081400:01:001:0363.
В судовому засіданні встановлено, що 14.04.2014 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ Держземагентства в Одеській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області та передачі земельних ділянок у власність.
Листом № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року ГУ Держземагентства в Одеській області було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 (аркуш справи 11).
Вказана відмова обґрунтована тим, що наданим проектом землеустрою запроектовано відведення двох земельних ділянок, а згідно ст.116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
На думку позивача, вказана відмова протирічить нормам чинного законодавства, оскільки не містить належних обґрунтувань. Так, у своїй відмові відповідач посилається на те, що наданим проектом передбачено відведення двох земельних ділянок, проте як вказує позивач, він не отримував у власність земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
Відповідач вважає відмову правомірною, оскільки її прийнято ґрунтуючись на нормах ст. 116 Земельного кодексу України, якою передбачено передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом один раз по кожному виду використання, а згідно наданого позивачем проекту землеустрою до відведення належить дві земельні ділянки, що не узгоджується з нормами чинного законодавства України.
Суд вважає доводи відповідача обґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельний кодекс України також визначає норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам.
Відповідно до абз. а) ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, 1, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.
Частиною 2 вказаної норми передбачено, що розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).
З наведено вбачається, що законодавством чітко визначено розміри та види використання земельних ділянок, які можуть бути безоплатно передані громадянину України із земель державної або комунальної власності, з урахуванням також того, що по кожному виду використання передача земельних ділянок безоплатно у власність громадянин у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз.
Як було встановлено в судовому засіданні та зазначено вище, матеріали проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, свідчать про те, що із загальної площі земель, яка запланована до відведення відповідно до розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області № 425/А-2011 від 07.11.2011 року у розмірі 4,44 га:
- 3,005 га - із земель, наданих в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі державних актів на право постійного користування за 8 від 26.01.1994 року;
- 1, 4389 га - із земель, не наданих у власність і не наданих у користування, що перебувають за межами населених пантів Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.
Приписами ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
З урахуванням наведеного, дослідивши усі надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку щодо правомірності прийнятої відповідачем відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області у розмірі 4,44 га. З яких: ,005 га -із земель, наданих в постійне користування ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі державних актів на право постійного користування за 8 від 26.01.1994 року та , 4389 га - із земель, не наданих у власність і не наданих у користування, що перебувають за межами населених пантів Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, з тих підстав, що 15.06.1993 року рішенням Глибоківської сільської ради Татарбунарського району Одеської області позивач отримав у постійне користування земельну ділянку площею 3,005 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 26.01.1994 року, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування землею № 8.
Відтак, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, відповідач правомірно відмовив у затвердженні проекту землеустрою, так як, згідно вказаного проекту, із земель державної власності для ведення фермерського господарства буде відведено безоплатно у власність громадянина дві земельні ділянки для ведення фермерського господарства, що є порушенням ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.
Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року.
Згідно визначених статтею 122 Земельного кодексу України повноважень органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до положення про Головне управління Держземагентства України в Одеській області, затвердженого наказом Держземагентства України № 10 від 06.07.2012 року, Головне управління Держземагентства України в Одеській області є територіальним органом державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.
Згідно п. 4.32 вказаного положення, Головне управління Держземагентства в області, серед іншого, передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
Пунктом 2.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», за наслідками розгляду справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмета спору.
Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок, а також зазначати, яке конкретно рішення повинно бути прийнято.
На підставі зазначеного, а також того, що матеріалами справи підтверджено правомірність прийняття відповідачем відмови у затвердженні проекту землеустрою, про що судом зазначено вище, позовну вимогу про зобов'язання Головне управління Держземагентства в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, у розмірі середньої земельної частки (паю), що складаються з земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, площею 1,4389 га та земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, площею 3,0005 га суд вважає також необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, на підставі наведених норм законодавства, суд дійшов висновку що відповідач під час прийняття відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року діяв у межах та відповідно до наданих повноважень, вказана відмова ґрунтується на нормах та відповідає нормам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року, зобов'язання Головне управління Держземагентства в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, у розмірі середньої земельної частки (паю), що складаються з земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, площею 1,4389 га та земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, площею 3,0005 га є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними письмовими доказами, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Держземагентства в Одеській області про визнання протиправною відмови Головного управління Держземагентства в Одеській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, викладеної у листі № 19-15-0.9-3342/2-14 від 25.04.2014 року, зобов'язання Головне управління Держземагентства в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства на території Глибоківської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, у розмірі середньої земельної частки (паю), що складаються з земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0362, площею 1,4389 га та земельної ділянки кадастровий номер 5125081400:01:001:0363, площею 3,0005 га - відмовити повністю.
Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2015 року.
Суддя Я.В. Балан