Справа: № 736/1528/14 Головуючий у 1-й інстанції: Корх О.І. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
03 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, -
ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області, в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині виплати заниженого розміру пенсії, починаючи з 01.05.2014 року, а також в частині призначення та перерахунку йому основної та додаткової пенсії, зобов'язати відповідача провести перерахунок його пенсії та здійснити відповідні виплати, починаючи з указаної дати, основної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених коштів.
Постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку та виплати державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача провести перерахунок і виплату позивачу державної пенсії згідно вимог статті 54 цього Закону з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру пенсії, встановленої статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 вказаного Закону, за період з 01.05.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням раніше проведених виплат. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять її скасувати та прийняти нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач в період з 01.05.2014 по 02.08.2014 мав право на виплату основної і додаткової пенсій у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Однак, починаючи з 03.08.2014 місцевий суд відмовив у задоволенні позову, виходячи з приписів Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII, яким доповнено бюджетний закон на 2014 рік нормою про встановлення застосування норм і положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Як убачається із матеріалів справи, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом ІІІ групи, що спричинено захворюванням, пов'язаним із Чорнобильською катастрофою. Позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Із матеріалів справи вбачається, що вказані пенсія по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, нараховувалась та виплачувалась позивачу у меншому розмірі, аніж встановлено приведеними нормами - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На обґрунтування правомірності проведення позивачу пенсійних виплат за спірний період відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким здійснено тлумачення положень частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України, згідно з яким приведені норми слід розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що на відміну від 2012 та 2013 бюджетних років, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», на час спірних правовідносин, не було передбачено застосування ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Оскільки норми Законів України про Державний бюджет України на 2012 та 2013 роки обмежені в часі лише відповідним роком, у 2014 році, на час спірних правовідносин, застосуванню підлягали положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відтак, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області в частині проведення виплат основної пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, меншому, ніж передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.05.2014 по 02.08.2014. Тому, вимоги позивача про зобов'язання цього управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок і виплату основної пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 названого Закону за вказаний період підлягають задоволенню.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається у законі України про державний бюджет на відповідний рік.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII доповнено бюджетний закон на 2014 рік нормою про встановлення застосування норм і положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII.
За таких обставин, відповідач правомірно керувався приписами постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при виплаті позивачу основної і додаткової пенсії, починаючи з дати набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку за результатами розгляду адміністративної справи, частково задовольнивши вимоги позивача.
Зважаючи на приведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування постанови місцевого суду.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в Куликівському районі Чернігівської області залишити без задоволення.
Постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
.
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Романчук О.М