Справа: № 758/10999/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун Г.Б. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
У вересні 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо зарахування на облік для довічного щорічного призначення і виплати компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат взяти його на постійний облік для призначення та виплати щорічної довічної компенсації середньої вартості путівки;
- зобов'язати відповідачів вирішити питання щодо виплати компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку за 2012, 2013, 2014 роки та питання виплати щорічної компенсації довічно, без його участі;
- призначити довічно щорічну одноразову компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку згідно ст. 20 Закону України №796-Х у розмірі 100% середньої вартості по Україні;
- стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірну постанову та прийняти нове рішенням, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, позивач є інвалідом 1 групи і має пільги, встановлені законодавством України про ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2. виданим 02.02.2011 року (а. с. 8).
Крім того, ОСОБА_2 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, та громадянина, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а. с. 8).
Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії КИЕ-1 від 05.11.1999року, ОСОБА_2 з 25.10.1999року має першу групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно акту огляду МСЕК № 136 (а. с. 8).
Згідно довідки ф.№070/о для одержання путівки на санаторно-курортне лікування №1046/2014 від 11.12.2012 року, ОСОБА_2 показано санаторно-курортне лікування за профілем опорно-рухової системи, (а. с. 13).
12.12.2012 року ОСОБА_2 звернувся до УПСЗН з заявою про видачу санаторно-курортної путівки згідно медичної довідки ф.№070/о, як інвалід війни 1 групи, та його взято на облік за №59 від 12.12.2012 (а. с. 37).
Згідно довідки ЛКК №843 від 05.08.2013 року, ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та надання соціальних послуг, як нездатний до самообслуговування, з 05.08.2013 року довічно потребує компенсації санаторно-курортного лікування для самостійного обслуговування, (а. с. 14).
13.03.2014 року позивач звернувся до КМЦ по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою (направивши її поштою) про взяття на облік та виплату довічно щорічної одноразової компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку згідно ст. 20 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а. с. 9).
КМЦ по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат листом №04/453-06 від 25.03.2014 року повідомлено позивачу, що виплата компенсацій та соціальної допомоги по м. Києву здійснюється відповідно до розпоряджень районних управлінь праці та соціального захисту населення, при цьому розпорядження УПСЗН Подільської РДА у м. Києві до Центру не надходило, (а. с .10).
31.03.2014 позивач звернувся до УПСЗН Подільської РДА у м. Києві із заявою про надання розпорядження про виплату компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку за період 2012-2014 років та щорічно надавати розпорядження по нарахуванню та виплаті соціальних виплат про виплату компенсації за невикористану путівку згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», (а. с. 11).
УПСЗН Подільської РДА у м. Києві листом №Р-32 від 08.04.2014 року повідомило позивача, що він перебуває на обліку в Управлінні для отримання санаторно-курортної путівки за профілем захворювання - неврологія з 12.12.2012 року та має право отримати грошову компенсацію замість санаторно-курортної путівки після набуття права відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №785 від 17.06.2004 року «Про затвердження Порядку виплати грошової компенсації замість санаторно-курортного лікування деяким категоріям громадян» - з 12.12.2014року (а. с. 12).
20.05.2014 року позивач звернувся до УПСЗН з заявою про поставлення його як інваліда 1 групи, учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, ветерана - інваліда війни 1 групи щодо надання щорічного розпорядження щодо виплати грошової компенсації за санаторно-курортну путівку (а. с. 15).
Листом УПСЗН №Р-32/1 від 30.05.2014 року позивачу роз'яснено, що особам, які мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них. Оскільки ОСОБА_2 не звертався для забезпечення санаторно-курортною путівкою як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, то виплата компенсації за вказаним законом призначена бути не може. Право на грошову компенсацію як інваліду війни 1 групи виникає з 12.12.2014року, після чого йому буде призначена виплата грошової компенсації, (а. с. 16-17).
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 1, надається позачергове щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.
Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплата грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки встановлюється Кабінетом Міністрів України. Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік та Постанови Кабінету Міністрів України №261 від 27.03.2013 «Деякі питання організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).
Відповідно до п. 7 вказаного Порядку, для взяття на облік для забезпечення путівкою у наступному році постраждала особа чи один із батьків потерпілої дитини або особа, яка їх замінює, подає до 15 жовтня поточного року місцевому органові заяву із зазначенням бажаної пори року заїзду; видану в установленому МОЗ порядку довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування за формою 070/о; копію посвідчення постраждалої особи разом із відповідними вкладками (у разі їх наявності); копію паспорта; у разі подання заяви за місцем проживання, відмінним від місця реєстрації, особою (крім осіб, які є громадянами України, що переселилися з тимчасово окупованої території чи районів проведення антитерористичної операції) додатково подається видана місцевим органом за місцем реєстрації довідка про те, що постраждала особа не перебуває на обліку для забезпечення в наступному році санаторно-курортною путівкою.
Пунктом 9 Порядку передбачено, що місцеві органи за наявності документів, передбачених п. 7 цього Порядку, здійснюють реєстрацію заяв та облік постраждалих осіб і потерпілих дітей окремо для забезпечення санаторно-курортними путівками залежно від профілю захворювання, за яким особи направляються на санаторно-курортне лікування, та путівки на відпочинок у порядку черговості подання заяв.
Пунктом 23 Порядку визначено, що у разі коли постраждала особа чи потерпіла дитина протягом двох останніх років перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки), така особа або дитина має право на отримання грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування в установленому законом порядку. Для виплати такої грошової компенсації особа подає місцевому органові за місцем проживання заяву про виплату грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування та документи, передбачені абз. 1-6 п.п. 1 або абз. З, 5, 7, 9 п. п. 2 п. 7 цього Порядку. Виплата грошової компенсації здійснюється після подання особою місцевим органам за місцем проживання копії документа, що підтверджує факт самостійного санаторно-курортного лікування у поточному році за профілем захворювання, за яким постраждалій особі чи потерпілій дитині видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідом війни та прирівняним до них особам надаються пільги, зокрема безплатне позачергове щорічне забезпечення санаторно-курортним лікуванням з компенсацією вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад, (п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону).
Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України.
За бажанням інвалідів замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: інваліди війни 1-2 груп - у розмірі середньої вартості путівки, інваліди війни 3 групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.
Відповідно до п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22.02.2006 року «Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення», у разі коли особи, визначені п. 2 цього Порядку, мають право на санаторно-курортне лікування за кількома законами, їм надається право вибору в забезпеченні путівкою за одним із них.
Як убачається, з матеріалів справи, позивач просить вирішити питання грошової компенсації путівки на санаторно-курортне лікування за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з цим, позивач як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи з заявою про забезпечення санаторно-курортною путівкою до УПСЗН Подільської РДА у м. Києві не звертався, а, згідно його заяви, перебуває на обліку в УПСЗН з 12.12.2012 року як інвалід війни 1 групи, для забезпечення путівкою за профілем захворювання -неврологія. Оскільки позивач направив до УПСЗН заяву щодо отримання грошової компенсації замість санаторно-курортної путівки (а. с. 11), листом від 08.04.2014 року йому було роз'яснено, що виплата грошової компенсації як інваліду війни 1 групи буде призначена після виникнення права на неї - починаючи з 12.12.2013 року (а. с. 12).
Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки позивач перебуває на обліку як інвалід війни 1 групи, право на отримання компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку виникає у позивача як у інваліда 1 групи-з 12.12.2014року.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі діяли в порядку та з дотриманням законодавством України та чинних нормативно-правових актів, якими регулюється права позивача на отримання санаторно-курортної путівки та грошової компенсації за санаторно-курортну путівку, а тому жодні права позивача відповідачами не порушені, відтак правові підстави для задоволення позову в частині визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, відсутні.
Крім того, судом першої інстанції правильно зауважено, що поставлення на облік для призначення і виплати щорічної довічної компенсації щорічної вартості путівки згідно ст. 20 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неможливим, оскільки відповідні Управління праці та соціального захисту населення здійснюють облік осіб для отримання санаторно-курортної путівки, грошова компенсація за санаторно-курортні путівки здійснюється за заявами таких осіб у разі неотримання їх протягом двох років, та не відбувається автоматично внаслідок перебування особи на певному обліку.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Пилипенко О.Є.
Суддя: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.
.
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.