Справа № 815/383/15
30 січня 2015 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Харченко Ю.В.
При секретарі Кипаренко Н.Ю.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки про визнання протиправною бездіяльності в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, зобов'язання у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, та зобов'язати Південну державну інспекцію з ядерної та радіаційної безпеки у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.07.2014р. ним складено, та 18.07.2014р. надіслано з його електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, яка, як то випливає з листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.11.2014р. №2006-09/39608-09, є електронною адресою Південної Держінспекції, запит до публічної інформації за темою електронного листа «Электронные письма Госатомрегулирования» прикріплений файл « 40_Південна Електронні листи 18_07_2014.dok», однак відповіді не отримав, у зв'язку з чим, на думку позивача, Південною державною інспекцією з ядерної та радіаційної безпеки порушено вимоги п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідач - Південна державна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (вхід.№1436/15 від 22.01.2015р.), наголошуючи, зокрема, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2, яка була вказана на веб-сайті Держатомрегулювання, не є офіційно електронною адресою Південної держінспекції. Електронний запит ОСОБА_1 від 18.07.2014р. Південною держінспекцією не отримувався та не оброблявся. До того ж, позивачем до матеріалів адміністративного позову не додано жодного доказу на підтвердження відправлення інформаційного запиту саме на довідкову електронну адресу Південної держінспекції ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, з урахуванням того, що від позивача - ОСОБА_1, а також від відповідача - Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки, до суду надійшли заяви (від 17.01.2015р. б/н, та від 27.01.2015р. вхід.№1885/15, відповідно) про розгляд справи за їх відсутності, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів адміністративної справи, 18.07.2014р. позивач - ОСОБА_1 склав, та 18.07.2014р. надіслав зі своєї електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1, на електронну адресу, на його думку, Південної держінспекціфї ІНФОРМАЦІЯ_2, Запит до публічної інформації за темою електронного листа «Электронные письма Госатомрегулирования» прикріплений файл « 40_Південна Електронні листи 18_07_2014.dok», у якому заявником викладено прохання щодо надання переліку у якому вказати реквізитів (номери реєстрації та дати) кореспонденції надісланих від Держатомрегулювання України на електронну адресу Південної Держінспекції у період з 20.05.2014 по 13.07.2014.
Не отримавши від відповідача - Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки жодної відповіді на Запит до публічної інформації від 18.07.2014р., позивач - ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, та зобов'язання Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації, є безпідставними та необґрунтованими, з урахуванням наступного.
В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 6 квітня 2011року №403/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, відповідно до п.1 якого Держатомрегулювання України є центральним органом виконавчої влади, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії.
Відповідно до п.8 означеного Положення Держатомрегулювання України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи.
Держатомрегулюванням України створено вісім територіальних органів - державних інспекцій з ядерної та радіаційної безпеки, у тому числі й Південну державну інспекцію з ядерної та радіаційної безпеки, повноваження якої поширюється на Миколаївську, Херсонську та Одеську області.
Відповідно до п.п.60 п.4 Положення про Державну інспекцію ядерного регулювання України, Указом Президента України від 6 квітня 2011року №403/2011 Держатомрегулювання України відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Держатомрегулювання України, її територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління, а також стосовно актів, які нею видаються.
Відповідно до п.п.5.4, 5.5 п.4 Положення про державні регіональні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання України, затвердженого Наказом Державної інспекції ядерного регулювання України від 11.10.2011р. №142, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2011р. за №1229/19967 Держінспекції з метою організації своєї діяльності, у тому числі, організовують розгляд звернень громадян з питань, що належать до їх компетенції, виявляють та усувають причини, що призводять до подання громадянами скарг; забезпечують доступ до публічної інформації, що перебуває у їх володінні.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Південна державна інспекція з ядерної та радіаційної безпеки, відповідно до Положення про державні регіональні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Держатомрегулювання України, наділена повноваженнями, у тому числі, щодо розгляду звернень громадян стосовно доступу до публічної інформації.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено позивачем в адміністративному позові, 18.07.2014р. ОСОБА_1 складено, та 18.07.2014р. надіслано з його електронної адреси - «ІНФОРМАЦІЯ_1» на електронну адресу - «ІНФОРМАЦІЯ_2», Запит до публічної інформації за темою електронного листа «Электронные письма Госатомрегулирования» прикріплений файл « 40_Південна Електронні листи 18_07_2014.dok», у якому заявником викладено прохання щодо надання переліку у якому вказати реквізитів (номери реєстрації та дати) кореспонденції надісланих від Держатомрегулювання України на електронну адресу Південної Держінспекції у період з 20.05.2014 по 13.07.2014.
Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011року №2939-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.2 означеного Закону, його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформацію" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 ст.13 вищеозначеного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини 1 та в частині 2 цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Відповідно до ст.14 означеного Закону розпорядники інформації, у тому числі, зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.
Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що розпорядник інформації зобов'язаний надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих.
Водночас, судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 до матеріалів адміністративного позову не надано жодних доказів на підтвердження надіслання зі своєї електронної адреси - «ІНФОРМАЦІЯ_1» Запиту до публічної інформації від 18.07.2014р. щодо надання переліку у якому вказати реквізитів (номери реєстрації та дати) кореспонденції надісланих від Держатомрегулювання України на електронну адресу Південної Держінспекції у період з 20.05.2014 по 13.07.2014, саме на електронну адресу Південної Держінспекції, яка є офіційною електронною адресою відповідача.
Натомість, як вбачається з наявного у матеріалах справи Листа Державної інспекції ядерного регулювання України від 04.08.2013р. №09-14/5068-31з, за підписом заступника голови Макаровської О.А., надісланого на ім'я ОСОБА_1, адресата повідомлено, що електронна адреса «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка вказана на сайті Держатомрегулювания України, не є офіційною електронною адресою Південної держінспекції, у зв'язку з відсутністю договору між провайдером, який надає послугу та Південною держінспекцією. Адреса, якою користується Південна держінспекція, є довідковою та використовується Південною держінспекцією виключно для скорочення термінів виконання деяких розпорядчих документів (при дублюванні листування звичайною поштою). Кошти на оплату послуг провайдера у Південної держінспекції відсутні. ПЕОМ, які належать Південній держінспекції, не облаштовані антивірусними програмами у зв'язку з відсутністю відповідних спеціалістів та призначених цільових коштів на придбання, установку та супровід сертифікованих в Україні програмних продуктів, тому не може гарантуватись отримання всієї поштової кореспонденції, що надсилається на довідкову електронну адресу, створену у мережі Інтернет. Випадків не оброблення Південною держінспекцією отриманої поштової кореспонденції за вказаний у скарзі період не встановлено. У зв'язку з чим ОСОБА_1 рекомендовано надсилати запити звичайним поштовим відправленням або надавати особисто.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, та зобов'язання Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації, є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вищевикладене повністю спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.ч.1,4 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно з ч.3 ст. 105 КАС України позивач, у тому числі має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, беручи до уваги наведене та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки про визнання протиправною бездіяльності в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, зобов'язання у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, ч.4 ст.122, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Південної державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки про визнання протиправною бездіяльності в частині ненадання відповіді на запит до публічної інформації, зобов'язання у терміни передбачені законом надати відповідь на запит до публічної інформації, відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.