Справа: № 826/10951/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А.
Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,
при секретарі - Грабовській Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У липні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004682204 від 04 квітня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року та прийти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції погодився із податковим органом щодо порушення позивачем п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає діючому законодавству.
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем включено податкові накладні від 06.12.2013 №59, виписану ТОВ "Енерлжітел" та від 23.01.2014 №359/1, виписану ТОВ "ТД ДІ Вінс", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, позивачем було допущено помилку в поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, а саме вказано податкові накладні з помилковими реквізитами продавця, а саме: в податковій накладній від 06.12.2013 №59 замість вірного продавця ТОВ «Мерефяенська скляна компанія» зазначено помилково ТОВ «Енерлжітел» та у податковій накладній від 23.01.2014 №359/1 замість вірного продавця ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1 «ДІ Вінс Київська філія ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1» вказано ТОВ «ТД ДІ Вінс». 21.03.2014 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за січень 2014 року, згідно з якою було усунуто помилки та вірно вказано продавців за спірними податковими накладними. Водночас, суд погодився з відповідачем, що ані до перевірки, ані під час перевірки позивачем не було використано можливість самостійно усунути помилки, допущені в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, а подано уточнюючу декларацію 21.03.2014, вже після проведення перевірки від 19.03.2014 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТА «Максимум», зареєстровано як юридичну особу Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією від 01.08.2012 року №10691020000029027, ідентифікаційний код юридичної особи 38323103, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
ТОВ «ТА «Максимум» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 1.10.2012 року (індивідуальний податковий номер - 383231026542), номер свідоцтва платника ПДВ - 200138335, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Державною податковою інспекцією у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «ТА «Максимум» у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року та складено акт перевірки від 19.03.2014 року №180/26-54-22-04-38323103.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТА «Максимум» занижено податком на додану вартість на загальну суму 23967,00 грн., в т.ч. за січень 2014 року на суму 23967,00 грн.
Під час проведення камеральної перевірки перевіряючим встановлено, що сума податку на додану вартість у розмірі 23967,00 грн. включена до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, на підставі податкової накладної від 06.12.2013 року №59 та від 23.01.2014 року №359/1, в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: у разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Враховуючи вищевикладене та згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, відповідач прийшов до висновку про збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 23967,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 року №0004682204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 29959,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 23967,00 грн. та за штрафними санкціями 5992,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 1340 від 17.12.2012 р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих накладних та порядку його ведення» реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники на додану вартість.
Водночас відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Поняття арифметичної чи методологічної помилки наведено у роз'ясненні Комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. N 06-10/167. Згідно з цим листом під терміном «арифметична помилка» слід розуміти помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесено підсумок з додатка тощо).
Аналогічні помилки можуть бути допущені і при веденні податкового обліку у відповідних регістрах, а також при перенесенні даних податкового обліку з регістрів у декларацію про прибуток підприємства або у додатки до неї.
Під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем включено податкові накладні від 06.12.2013 №59, виписану ТОВ "Енерлжітел" та від 23.01.2014 №359/1, виписану ТОВ "ТД ДІ Вінс", які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було допущено помилку в поданій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, а саме вказано податкові накладні з помилковими реквізитами продавця, а саме: в податковій накладній від 06.12.2013 №59 замість вірного продавця ТОВ «Мерефяенська скляна компанія» зазначено помилково ТОВ «Енерлжітел» та у податковій накладній від 23.01.2014 №359/1 замість вірного продавця ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1 «ДІ Вінс Київська філія ТОВ «Інтернаціональна група вин України №1» вказано ТОВ «ТД ДІ Вінс».
Вказана обставина сторонами не спростовується та не заперечується.
21.03.2014 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за січень 2014 року, згідно з якою було усунуто помилки та вірно вказано продавців за спірними податковими накладними.
Водночас, суд відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що ані до перевірки, ані під час перевірки позивачем не було використано можливість самостійно усунути помилки, допущені в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року, а подано уточнюючу декларацію 21.03.2014, вже після проведення перевірки від 19.03.2014 року.
Колегія суддів критично оцінює такі висновки суду першої інстанції, оскільки відповідно до п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Відтак, враховуючи, що акт за результатами перевірки складено 19 березня 2014 року, а уточнююча декларація позивачем, у зв'язку із самостійно виявленими помилками, подана 21 березня 2014 року, колегія суддів вважає, що останній діяв у межах чинного законодавства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних посилань на відсутність права позивача на формування податкового кредиту, чи формування його з порушеннями податкового законодавства та бухгалтерського обліку, порушення позивачем податкової дисципліни, доказів перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного подання в обліку фактів господарської діяльності, невідповідності відображення записів в обліку, не здійснення оплати за вказаною податковою накладною, чи неотримання послуг, товарів (робіт) за вказаною податковою накладною, - відповідачем не наведено. При цьому таких доводів не наведено і під час розгляду справи апеляційним судом.
Абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, пропущено строки на включення податкової накладної до податкової звітності.
Разом з тим, позивачем було задекларовано податкові зобов'язання, податкову накладну включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, лише допущено арифметичну помилку у назві осіб, які їх виписали.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем самостійно виправлено допущені описки, тому останнім не було допущено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а, отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є винесеним неправомірно.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, право платників податків подати уточнюючий розрахунок до поданих ним раніше податкових декларацій обмежене лише під час проведення перевірок. Як уже було встановлено раніше уточнююча декларація була подана позивачем після проведення перевірки.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, проте не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний альянс «Максимум» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004682204 від 04 квітня 2014 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.Є.Пилипенко
Судді Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест
Головуючий суддя Пилипенко О.Є.
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.