Справа: № 750/12875/14 Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
03 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Старової Н.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2014 рік, -
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання неправомірними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2014 рік - задоволено.
Своїм рішенням суд визнав неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 за 2014 рік щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж передбачено ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_3 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат та провести відповідні доплати з врахуванням виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач являється особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має інвалідність ІІІ групи.
Листом від 21 листопада 2014 року № С-340 відповідач зазначив, що перерахував позивачеві допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення інвалідам ЧАЕС ІІІ групи складає 4 мінімальні заробітні плати.
Між тим, зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, отже, вказаним пунктом цього Закону КМУ надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України у 2013 році таке право використано не було, оскільки відповідного нормативно-правового акта КМУ на виконання вимог пункту 4 «Прикінцевих положень» Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» щодо встановлення розмірів щорічної допомоги на оздоровлення прийнято не було, тому до прийняття вищезгаданого нормативно-правового акта КМУ при визначенні розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік застосуванню підлягають безпосередньо положення статті 48 Закону №796-ХІІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Враховуючи особливість дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.
Отже, постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на здоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була видана на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» і була розрахована на бюджетний період 2005 року, а тому вказані норми даної постанови не підлягають застосуванню при визначенні розміру виплат щорічної допомоги на здоровлення у бюджетному періоді 2014 року.
Тобто, дії відповідача щодо не виплати у повному розмірі щорічної допомоги на оздоровлення є неправомірними.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про правомірність доводів адміністративного позову про наявність у позивача права на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік.
З наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради - залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 січня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Старова Н.Е.