26 січня 2015 року Справа № 876/6059/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Франківського районного суду міста Львова від 01 березня 2013 року по справі за позовом прокурора Франківського району м.Львова в інтересах ОСОБА_1 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження,-
прокурор Франківського району м.Львова в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 та скасувати розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05.03.2008 року №215 «Про реконструкцію квартири АДРЕСА_1».
Постановою Франківського районного суду міста Львова від 01 березня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1
оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неправильно встановлено обставини справи, а постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував, що підстави для надання Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 є незаконними. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)», допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Згідно з Положенням про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м.Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №442 від 06.07.2007р., власники квартир, які виявили бажання реконструювати квартиру з розширенням її за рахунок горища або за рахунок надбудови, звертаються у району адміністрацію і подають документи, в тому числі, згоду власників (повнолітніх наймачів) усіх квартир, завірену директором житлово-експлуатаційної організації. Такої згоди жителі будинку АДРЕСА_1 не давали.
Крім того в ході судового засідання суд допустив порушення ч.2 ст.15 КАС України, вимагаючи у ОСОБА_3, яка є третьою особою у справі та недостатньо володіє державною мовою, давати пояснення виключно українською мовою.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22.04.2008, № 8-рп/2008 «У справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України та за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (справа про мову судочинства)», відповідно до КАС України, адміністративне судочинство здійснюється державною мовою, цією мовою також складаються судові документи (частини 1, 3 ст. 15 КАС України). Це жодним чином не обмежує права громадян, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, оскільки частина 3 статті 10 Конституції України гарантує їм право користуватися у судовому процесі російською, іншими мовами національних меншин України. Крім того, Конституція України не допускає надання переваг громадянам за мовною ознакою. Гарантування в адміністративному судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15 травня 2003 року N 802-ІХ/.
Також суд порушив вимоги, встановлені ст.163 КАС України щодо змісту постанови. Видана за заявою та на вимогу позивача 7 березня 2013р., постанова містить лише вступну та резолютивну частини, незважаючи на те, що п'ятиденний строк, встановлений ч.3 ст.160 КАС України для складення постанови у повному обсязі, минув 6 березня 2013р.
Тому, виходячи з наведеного вище просить скасувати постанову Франківського районного суду м.Львова від 01.03.2013.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Франківської районної адміністрації від 05.03.2008р. №215 «Про реконструкцію квартири АДРЕСА_1» затверджено висновок міжвідомчої комісії (протокол №06 від 19.02.2008р.) та дозволено ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за власні кошти здійснити реконструкцію квартири АДРЕСА_1 з розширенням за рахунок об'єму горища згідно з проектними пропозиціями. Підставою для прийняття розпорядження були заяви ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_8, технічні висновки обстеження будинку, виконані НДІ «Проектреконструкція» (замовлення 7.3.65-АБ-07), висновок міжвідомчої комісії та інші подані документи, серед яких свідоцтво №219598 на право власності на квартиру АДРЕСА_1 у м. Львові, технічний паспорт на цю ж квартиру від 02.04.2002р., довідки з місця проживання про склад сімей, що знаходяться в будинку, лист управління архітектури Львівської міської ради від 29.11.2007р. про погодження проведення розширення квартири №4 в будинку АДРЕСА_1 за рахунок об'єму горища, погодження на реконструкцію Франківського РВ м. Львова ГУМНС України у Львівській області від 08.11.2007р., санітарно-епідеміологічної станції Франківського району м. Львова від 09.11.2007р., управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 09.11.2007р., викопіювання з генерального плану м. Львова, акт обстеження квартири, проведеного працівниками ЛКП «Листопадове» від 04.12.2007р., поверхові плани житлового будинку, технічні висновки обстеження житлового будинку НДІ, проект реконструкція, а також лист-згода мешканки квартири АДРЕСА_1 у м. Львова на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 складається з п'яти квартир, що підтверджується актом ЛЛКП «Листопадове» від 04.12.2007р., а також довідками цього підприємства про місце проживання та реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.07.2007р. №442 «Про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду» затверджено Положення про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова з метою ремонту дахів та розширення житлового фонду, яким встановлено порядок підготовки юридичними і фізичними особами документів на оформлення дозволів на проектування, переобладнання горищ і надбудови житлових будинків на мансардні поверхи у м. Львові незалежно від форми власності. Відповідно до п. 1.15 вказаного Положення у випадку аварійного стану даху, а також при здійсненні надбудов у житлових будинках з плоскими покрівлями згода мешканців будинку не вимагається. Згідно акту ЛКП «Листопадове» від 04.12.2007р. встановлено, що дах (покрівля) будинку АДРЕСА_1 знаходилась у незадовільному технічному стані. Окрім того, аварійний стан вказаного покрівлі станом на 2007р. підтверджено технічними висновками про стан конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Львові. За таких обставин, згода мешканців будинку при прийняття оскаржуваного розпорядження не вимагалась.
Проте колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Розглядаючи спір суд першої інстанції поза увагою залишив ту обставину, що згідно ч.2 ст.369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004 «У справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)», допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Відтак покликання суду першої інстанції на вимоги п. 1.15 Положення про порядок проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках на території м. Львова є некоректним та такими, що суперечить вимогам ч.2 ст.369 ЦК України та рішенню Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004.
З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1 є неправомірними, як і розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05.03.2008 року №215 «Про реконструкцію квартири АДРЕСА_1».
При цьому колегія суддів зазначає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, лише в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1, а щодо скасування розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05.03.2008 року №215 «Про реконструкцію квартири АДРЕСА_1» то в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки таке скасоване рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №492 від 14.06.2013 року.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального права, а адміністративний позов задовольнити частково.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, постанову Франківського районного суду міста Львова від 01 березня 2013 року у справі № 2а-2196/11 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов прокурора Франківського району м.Львова в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Франківської районної державної адміністрації Львівської міської ради в частині надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_1
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст постанови виготовлений 30.01.2015 року