м. Київ
06 червня 2014 року Справа № 810/1500/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді
Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Авентин"
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство "Авентин" звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2013 № 0002052220 та 09.10.2013 № 0002032220.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Приватному підприємству "Авентин" зменшено розмір задекларованого ним від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 138341 грн. 00 коп., донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 138312 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 34578 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
У судовому засіданні, призначеному на 18 квітня 2014 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав та зазначив, що посадові особи Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом, з метою забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено у справі перерву до 16 травня 2013 року, яку в подальшому було продовжено.
У судовому засіданні, призначеному на 6 червня 2014 року, представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження. Представники позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечували.
Враховуючи викладене, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Приватне підприємство "Авентин" (ідентифікаційний код 36758943, місцезнаходження: 08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 26) зареєстроване в якості юридичної особи 11.11.2009, перебуває на податковому в Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та здійснює господарську діяльність пов'язану, зокрема, з виробництвом тари з пластмас.
У вересні 2013 року посадовою особою Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі статті 76 та пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Приватним підприємством "Авентин" у податковій звітності з податку на додану вартість за червень та липень 2013 року, за результатами якої складено акт від 20.09.2013 № 109/22-2/36758943 (далі - акт перевірки).
Під час перевірки контролюючим органом зафіксовано, що згідно з даними податкової декларації Приватного підприємства "Авентин" з податку на додану вартість за липень 2013 року, позивачем у рядку 21.2 задекларовано 138341 грн. 00 коп. (значення рядку 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду), що у свою чергу збільшило залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 21 декларації) на вказану суму. Водночас, показник рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації підприємства з податку на додану вартість за червень 2013 року числового значення не має.
З урахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18), яке визначено підприємством у розмірі 138312 грн. 00 коп., позивачем задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 декларації = рядок 21 - рядок 18) у розмірі 29 грн. 00 коп. (138341 грн. 00 коп. - 138312 грн. 00 коп. = 29 грн. 00 коп.). Одночасно, задекларований у рядку 21.2 показник впливає на формування суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - рядок 25 декларації (має визначатись шляхом віднімання значення показника рядку 21 від показника рядку 18), який у звітному податковому періоді за даними поданої податкової звітності дорівнює 0 грн. 00 коп.
За таких обставин, контролюючий орган вважає, що відображення Приватним підприємством "Авентин" у рядку 21.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року не задекларованого у попередньому звітному періоді (декларація з податку на додану вартість за червень 2013 року) показника рядку 24 у розмірі 138341 грн. 00 коп. є порушенням вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, що призвело до завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 138341 грн. 00 коп. та зменшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду, на 138312 грн. 00 коп.
На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.10.2013 № 0002052220 та 09.10.2013 № 0002032220, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 172890 грн. 00 коп., з яких: 138312 грн. 00 коп. - за основним платежем, 34578 грн. 00 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 138341 грн. 00 коп.
Отримавши наведені вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на їх оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України.
Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.10.2013 № 0002052220 та 09.10.2013 № 0002032220 - без змін.
Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.
Як зазначає позивач, під час контролюючого заходу посадовою особою відповідача не враховано подані Приватним підприємством "Авентин" у липні 2013 року уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, якими виправлялись помилки за звітні періоди - жовтень 2012 року та березень 2013 року.
Так, позивач посилається на те, що у липні 2013 року ним до територіального органу доходів і зборів подано уточнюючий розрахунок, в якому виправлено помилку, якої він припустився при заповненні рядку 21.1 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року у зв'язку з неперенесенням числового значення рядку 20.2 попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 138363 грн. 00 коп., тобто відкореговано у бік збільшення на зазначену суму залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.
Крім того, у липні 2013 року підприємством самостійно виявлено помилки в декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року та подано уточнюючий розрахунок, в якому уточнено показники розділу ІІ - Податковий кредит (зменшено на 22 грн. 00 коп. значення рядку 12.1 та, як наслідок, рядку 17). Вказані зміни потягли за собою збільшення на 22 грн. 00 коп. розміру позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 18), та вплинули на показники залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22) та залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), зменшивши їх показники на вказану суму.
Позивач акцентує увагу на тому, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, уточнюючі розрахунки подані як самостійні документи, а отже значення графи 6 рядка 24, що відображені у них, мають бути враховані при визначенні значень рядків 21.2 та відповідно 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок - тобто у липні 2013 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.
Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків, який нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Пунктом 200.1 статті 200 розділу V Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).
В силу приписів пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 49.3 статі 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкову декларацію платником податків може бути подано засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
За наявності квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою (підпункт 49.9.1 пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України).
Порядок внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок передбачено статтею 50 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Аналогічні положення містяться в пункті 2 розділу І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (далі - Порядок № 1492).
Згідно з приписами підпунктів 4.6.1 та 4.6.2 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації; якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.
Відповідно до підпункту 4.6.3 пункту 4.6 розділу V цього порядку, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (відображається у рядку 20.1 декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492 встановлено, що залишок від'ємного значення (після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
У рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 (підпункт 4.6.8 пункту 4.6 розділу V Порядку № 1492).
Пунктом 4 розділу VI Порядку № 1492 визначено, що у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23 (23.1 чи 23.2), уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий як самостійний документ або у складі декларації (як додаток до неї). Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.2 та відповідно 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
Водночас, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише як самостійні документи, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються (пункт 5 розділу VI Порядку № 1492).
З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством "Авентин" у липні 2013 року подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2013 року (а.с. 53-54); а також самостійні документи - уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року (а.с. 66-68) та за березень 2013 року (а.с. 61-63).
На підтвердження факту подачі та отримання контролюючим органом наведеної вище податкової звітності позивачем приєднано до матеріалів справи відповідні квитанції (а.с. 55-56, 64-65, 69-70).
У серпні 2013 року позивачем надіслано на адресу відповідача засобами електронного зв'язку податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2013 року із врахуванням відкорегованих показників минулих періодів (а.с. 57-58).
Як вже зазначалось судом вище, підприємством виправлено значення рядка 21.1 декларації за жовтень 2012 року шляхом збільшення його значення на суму 138363 грн. 00 коп. та значення рядку 24 декларації за березень 2013 року шляхом зменшення його значення на суму 22 грн. 00 коп.
Показники вказаних уточнюючих розрахунків у відповідності до приписів пункту 4 розділу VI Порядку № 1492 враховано при обчисленні рядків 21.2 та, відповідно, 24 декларації за звітний період, в якому подано такий уточнюючий розрахунок, тобто за липень 2013 року.
Так, обчислений та задекларований платником податків показник рядку 21.2 податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року дорівнює: 138341 грн. 00 коп. = 0 грн. 00 коп. (значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість за червень 2013) + 138363 грн. 00 коп. (значення графи 6 рядка 24 поданого у липні 2013 року уточнюючого розрахунку самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року) + (- 22 грн. 00 коп.) (значення графи 6 рядка 24 поданого у липні 2013 року уточнюючого розрахунку самостійно виявлених помилок за березень 2012 року). Суму 138341 грн. 00 коп. відображено також у рядку 21 декларації.
Оскільки показник рядку 21 безпосередньо враховується при обчисленні та декларуванні сум у рядках 22, 24, 25, його значення враховано при обчисленні цих рядків, а саме задекларовано: у рядку 22 - 29 грн. 00 коп. = 138341 грн. 00 коп. (значення рядку 21) - 138312 грн. 00 коп. (значення рядку 18); у рядку 24 - 29 грн. 00 коп. = 29 грн. 00 коп. (значення рядку 22) - 0 грн. 00 коп. (значення рядку 23); у рядку 25 - числове значення відсутнє (має бути відображено позитивне значення отримане після віднімання значення рядку 21 від значення рядку 18).
З метою перевірки обставин, що свідчать про наявність у позивача підстав на подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року та відображення у ньому задекларованих показників, судом досліджено податкову звітність Приватного підприємства "Авентин" з податку на додану вартість за період вересень 2012 року - липень 2013 року.
Так, з матеріалів справи, а саме: податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року (а.с. 17-18) вбачається, що рядок 20.2 вказаної податкової звітності має числове значення 138363 грн. 00 коп.
Відповідно до приписів Порядку № 1492, значення рядка 20.2 переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного періоду (в подальшому враховується при обчисленні рядків 21, 22, 24 наступного звітного періоду), проте в декларації підприємства з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (а.с. 21-22) показник рядку 21.1 не має числового значення - наявна помилка декларанта при заповненні декларації.
У свою чергу, з досліджених в ході судового розгляду справи декларацій з податку на додану вартість підприємства за період вересень 2012 року - червень 2013 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) вбачається, що корегування допущеної підприємством помилки при заповненні декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 138363 грн. 00 коп. позивачем здійснено не було (а.с.17-70, 116-233).
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність у Приватного підприємства "Авентин" підстав для подання до контролюючого органу, у звітному періоді, в якому було виявлено помилку, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року, із відображенням зазначених у ньому корегувань.
Слід зазначити, що обставин, які б під час проведення камеральної перевірки податкової звітності підприємства унеможливлювали врахування даних уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року та за березень 2013 року, поданих у липні 2013 року, відповідачем не наведено.
Разом з тим, судом встановлено, що рядок 25 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2013 року має числове значення 417160 грн. 00 коп., таким чином поданий у липні 2013 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року, (що містить виправлення (корегування) значення рядка 24 декларації) має вплив на обчислення значення рядка 25 декларації за червень 2013 року.
Наведені обставини, з огляду на приписи пункту 5 розділу VI Порядку № 1492, передбачають безумовний обов'язок платника податків подати уточнюючий розрахунок за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 - тобто у даному випадку за червень 2013 року. Доказів подання до контролюючого органу уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2013 року позивачем не надано.
Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що неподання уточнюючого розрахунку за червень 2013 року не призвело до помилок у правильності обчислення показників податкової звітності Приватного підприємства "Авентин" за липень 2013 року та не зменшило суму податкового зобов'язання, яке має сплатити підприємство за наслідками звітного (податкового) періоду, а відтак не завдало шкоди бюджету.
Слід зазначити, що завданням контролюючого органу у разі визначення платнику податків грошових зобов'язань за результатами перевірки податкової звітності, складеної з методологічними помилками, є з'ясування економічної суті господарських операцій та визначення податкових зобов'язань як у бік їх збільшення, так і у бік їх зменшення (пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).
У свою чергу, недотримання порядку заповнення податкових декларацій має наслідком накладення штрафних (фінансових) санкцій за таке порушення.
Так, відповідальність за вказане правопорушення застосовується відповідно до приписів статті 120 Податкового кодексу України за загальними правилами, визначеними главою 11 цього Кодексу, та не може бути покладена на платника податків у вигляді зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість та визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з інших підстав, ніж невиконання вимог щодо внесення змін до податкової звітності.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що твердження органу доходів і зборів про порушення позивачем вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, які призвели до втрат державного бюджету були спростовані, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.10.2013 № 0002052220 та 09.10.2013 № 0002032220 є протиправними та підлягають скасуванню.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 3458 грн. 38 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 09.10.2013 № 0002052220 та 09.10.2013 № 0002032220.
3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Авентин" витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3458 (три тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 38 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Харченко С.В.