28.01.2015 р. Справа № 914/4100/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів
до відповідача-1 Сихівського Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м.Львів
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест", с.Дуліби Стрийського району Львівської області
за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП", м.Львів
про зняття арешту з майна
За участю представників сторін:
від позивача Гончарова У.І. - представник (довіреність б/н від 27.10.2014р.);
від відповідача-1 Рудницька - представник (довіреність В-2/1209 від 27.01.2015р.);
від відповідача-2 Олійник Р.Б. - представник (довіреність б/н від 09.12.2014р.);
від третьої особи не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до відповідача-1 Сихівського Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції та до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП" про зняття арешту з майна.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 22.01.2015р. керуючись ст.741, ст.86 ГПК України клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено господарському суду Закарпатської області забезпечити проведення судового засідання у справі №914/4100/14, яке призначене ухвалою господарського суду Львівської області від 13.01.2015р. на 28.01.2015р. о 11 год. 30 хв., в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Закарпатської області.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у доповненні до позовної заяви.
Представник відповідача-1 подав клопотання (вх.№3005/15 від 28.01.2015р.) про долучення до матеріалів справи документів, перелічених в даному клопотанні. Представник відповідача-1 проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у раніше поданому запереченні на позовну заяву.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав викладених у раніше поданому відзиві на позовну заяву.
Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, подала відзив на позовну заяву (вх.№2986/15 від 28.01.2015р.) в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "КНП" просить позовні вимоги задоволити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд -
встановив:
12.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КНП" (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №32/14-р, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі - кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.
Відповідно до п.2.1. кредитного договору банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його у розмірі та валюті кредиту 233 000,00 грн.
Розмір фіксованої процентної ставки на момент укладення цього договору становить 22% річних (п.2.3. кредитного договору).
Крім того, 12.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КНП" (надалі - заставодавець) укладено договір застави, яким забезпечується вимога заставодержателя, що випливає з умов кредитного договору №32/14-р від 12.06.2014р., згідно якого заставодержатель надає заставодавцю кредит в сумі 233 000,00 грн. з датою остаточного повернення кредиту - 11.06.2015р. зі сплатою 22% річних від суми виданого кредиту, або у іншому розмірі у випадках передбачених кредитним договором, в терміни згідно умов кредитного договору, а заставодавець зобов'язується повернути одержані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом, також комісії, пеню та штрафні санкції в розмірі і у випадках визначених в кредитному договорі та в додаткових договорах до нього.
Згідно із п.1.2. договору застави для забезпечення виконання власних зобов'язань, за кредитним договором, заставодавець передає заставодержателю у заставу: транспортний засіб марки SUBARU OUTBACK, 2013р. випуску, шасі (кузов, рама) №JF1BR9L95DG154041, білого кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер ВС0300АР (надалі - предмет застави).
Як зазначено у позовній заяві, позивачу стало відомо про накладення державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ Рудницькою Мирославою Олексіївною арешту, на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП", при примусовому виконанні наказу господарського суду Львівської області у справі №914/4452/13, виданого 03.07.2014р., в тому числі на автомобіль SUBARU OUTBACK, 2013р. випуску, шасі (кузов, рама) №JF1BR9L95DG154041, білого кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер ВС0300АР.
Позивач стверджує, що у відповідача-1 були відсутні правові підстави для звернення стягнення на заставне майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП" (передане в заставу банку) для задоволення вимог стягувача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест"), який не є заставодержателем.
При цьому позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Кредобанк", як заставодержатель в силу договору та закону, має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету забезпечення, а тому, на думку позивача, арешт заставного майна з метою його реалізації для задоволення вимог інших стягувачів, які не є заставодержателями, призводить до порушення речового права позивача на чуже майно.
Враховуючи наведене позивач звернувся до господарського суду та просить зняти арешт з майна, а саме з транспортного засобу марки SUBARU OUTBACK, 2013р. випуску, шасі (кузов, рама) №JF1BR9L95DG154041, білого кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер ВС0300АР.
Відповідач-1 та відповідач-2 проти позову заперечили з підстав викладених у запереченні та відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що у здоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи 12.06.2014р. між позивачем та третьою особою укладено кредитний договір №32/14-р, відповідно до умов якого позвач зобов'язався надати у власність третій особі кредит у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а третя особа зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи 12.06.2014р. між позивачем та третьою особою укладено договір застави, яким забезпечується вимога позивача, що випливає з умов кредитного договору №32/14-р від 12.06.2014р., згідно якого позивач надає третій особі кредит в сумі 233 000,00 грн. з датою остаточного повернення кредиту - 11.06.2015р. зі сплатою 22% річних від суми виданого кредиту, або у іншому розмірі у випадках передбачених кредитним договором, в терміни згідно умов кредитного договору, а третя особа зобов'язується повернути одержані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом, також комісії, пеню та штрафні санкції в розмірі і у випадках визначених в кредитному договорі та в додаткових договорах до нього.
Згідно із п.1.2. договору застави для забезпечення виконання власних зобов'язань, за кредитним договором, третя особа передає позивачу у заставу: транспортний засіб марки SUBARU OUTBACK, 2013р. випуску, шасі (кузов, рама) №JF1BR9L95DG154041, білого кольору, тип ТЗ легковий універсал-В, реєстраційний номер ВС0300АР (надалі - предмет застави).
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно із ч.1 ст.574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 1 ст.576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.
Відповідно до ч.1 ст.585 ЦК України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч.1 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою державного виконавця Сихівського відділу ДВС Львівського МУЮ від 07.08.2014р. накладено арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП". Підставою накладення арешту на все майно третьої особи є примусове виконання судового наказу у справі №914/4452/13 виданого 03.07.2014р.
Рішення у справі №914/4452/13 винесене 10.04.2014р., яким первісний позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП" 177 000,00 грн. основного боргу, 4 286,79 грн. пені, 989,26 грн. 3% річних та 3 645,52 грн. судового збору, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2014р. у справі №914/4452/13 скасовано, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено, вирішено розірвати договір на виконання проектних робіт №33/12 від 05.12.2012р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "КНП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін МП Інвест" 243 000,00грн. грошових коштів, 6 078,00грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 861,77грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Вказана постанова Львівського апеляційного господарського суду набрала законної сили 10.06.2014р.
Як вбачається із матеріалів справи вищезазначений договір застави укладено 12.06.2014р., тобто після прийняття рішення у справі №914/4452/13.
Відповідно до ч.3 ст.54 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Як вбачається з вищенаведеного, право застави виникло після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів. Разом з тим слід зазначити, твердження позивача про те, що вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю спростовується матеріалами справи, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Частиною 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Таким чином, за вищенаведених обставин заставодержатель має переважне право на задоволення його вимог про стягнення боргу з боржника шляхом звернення стягнення на заставлене майно.
Проте відповідно до ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Розділи 6, 7 договору застави від 12.06.2014р. які визначають порядок звернення стягнення на заставлене майно та реалізацію заставленого майна кореспондуються з приписами зазначеного Закону.
Однак в матеріалах справи відсутні докази використання позивачем вказаних прав обтяжувача передбаченого приписами закононодавства та договору застави, які залежно від обставин могли б бути підставою для зняття арешту з майна.
З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у даній справі про зняття арешту з майна є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Щодо підвідомчості спору у даній справі господарському суду слід зазначити наступне.
Господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК (п.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).
Таким чином твердження відповідача-2 про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду є безпідставними.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Керуючись ст.ст.43, 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
підписано 02.02.2014р.
Суддя Петрашко М.М.