27 січня 2015 року м. Київ К/9991/10774/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ленінського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про примусове затримання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року, -
У грудні 2011 року Ленінський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області (далі - РВ УМВС України) звернувся з позовом до ОСОБА_1 про адміністративне затримання, примусове тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
В обґрунтування позову РВ УМВС України зазначав, що громадянин Сомалі ОСОБА_1 перебував на території України без документів, які б посвідчували його особу та підтверджували б законність перебування на території України, не має постійного місця проживання, відповідного дозволу та документів на працевлаштування і джерела доходів. Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» такі обставини є підставою для затримання особи та направлення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права просить їх рішення скасувати та відмовити в позові.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є громадянином Сомалі, прибув до України з території Російської Федерації нелегально, без відповідних документів. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач перед перетином державного кордону України умисно знищив документи, які підтверджували його особу. При цьому, до міграційного відділу для надання статусу біженця відповідач не звертався.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відсутність у відповідача документів, які б підтверджували його особу, а також документів, які б надавали право перебувати на території України, є належною підставою для затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на період необхідний для підготовки документів для подальшого видворення особи в примусовому порядку за межі України, але не більше ніж на 12 місяців.
Так, згідно частини 2 статті 14 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в разі незаконного перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України затримуються та в разі, якщо порушення ними законодавства України не передбачає кримінальної відповідальності, повертаються до країни попереднього перебування у встановленому порядку.
Під час затримання органи охорони державного кордону забезпечують проведення дактилоскопії, а в разі потреби - взяття інших біометричних даних іноземців та осіб без громадянства відповідно до закону (частина 3 статті 14 Закону).
Відповідно до частиною 1 статті 30 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно з частинами 3, 4 цієї ж Статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України. Іноземці та особи без громадянства перебувають у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, протягом строку, необхідного для виконання рішення суду про примусове видворення, але не більш як дванадцять місяців.
Суди правильно виходили з вимог пункту 8 Типового Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110, якими визначено, що поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється його адміністрацією на підставі рішення адміністративного суду згідно з актом приймання-передачі після завершення органами внутрішніх справ, охорони державного кордону чи Служби безпеки документування порушення іноземцями законодавства України та у разі неможливості з об'єктивних причин (відсутність паспортних документів, коштів для повернення тощо) проведення організаційних і практичних заходів щодо їх адміністративного видворення.
Також є правильним висновок судів і у частині застосування пункту 3.1.1 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 жовтня 2007 року №390, адміністративне видворення в примусовому порядку передбачає затримання іноземця, оформлення примусового видворення, за необхідності примусового тримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Пунктом 3.1.3 даного Положення передбачено, що поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - заінтересовані органи), зразок якого наведено у додатку 1. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів та ін.).
Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для затримання відповідача на термін, необхідний для його документування до 12 місяців з утриманням в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Враховуючи наведене, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало