28 січня 2015 року м. Київ К/9991/73102/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Чумаченко Т.А., Голяшкіна О.В., Сороки М.О.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до Західного казенного підприємства пробірного контролю про зобов'язання вчинити дії, -
Державна фінансова інспекція у Львівській області звернулась до суду з позовом до Західного казенного підприємства пробірного контролю про зобов'язання вчинити дії.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року позов задоволено.
Зобов'язано Західне казенне підприємство пробірного контролю виконати пункт 3 вимоги
від 14 березня 2011 року №05-15М/1710, а саме забезпечити відшкодування виявлених ревізією витрат за 2009 - 2010 роки, які не планувались, в розмірі 65800 грн., в тому числі по оплаті юридичних послуг в сумі 1200 грн. та штрафних санкцій 64600 грн.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фінансова інспекція у Львівській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Судами встановлено, що відповідно до п. 1.1.1 плану роботи контрольно-ревізійного управління у Львівській області на 4 квартал 2010 року працівниками позивача проведено планову ревізію
фінансово - господарської діяльності Західного казенного підприємства пробірного контролю за період з 22 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 21 січня 2011 року
№05-21/03.
З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державна фінансова інспекція у Львівській області направила Західному казенному підприємству пробірного контролю вимогу
від 14 березня 2011 року №05-15м/1710, пунктом 3 якої зобов'язано відповідача відшкодувати виявлених ревізією витрат за 2009 - 2010 роки, які не планувались, в розмірі 65800 грн., в тому числі по оплаті юридичних послуг в сумі 1200 грн. та штрафних санкцій 64600 грн..
З метою зобов'язання відповідача виконати пункт 3 вимоги від 14 березня 2011 року
№05-15м/1710, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Положеннями статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування..
Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються..
Отже, позивачу надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.
Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов органу державного фінансового контролю про зобов'язання вчинити певні дії.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року №21-462а14, яка згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до Західного казенного підприємства пробірного контролю про зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Львівській області до Західного казенного підприємства пробірного контролю про зобов'язання вчинити дії - залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом
України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: