Справа № 688/3755/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Головко Н. П.
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
28 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області, третя особоа ПрАТ "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах ,
В липні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом доУправління пенсійного фонду України в місті Шепетівці та Шепетівському районі Хмельницької області, третя особоа ПрАТ "Шепетівське автотранспортне підприємство 16807" про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.
Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області 24.11.2014року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач подав запперечення на апеляційну скаргу від 12.01.2015 року, в яких просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу 16.11.2013 року виповнилося 55 років, і він має загальний трудовий стаж понад 25 років. Таким чином, умовою для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах є наявність у нього не менше 12 років 6 місяців стажу на роботі, зазначеній у п «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно довідки, виданої ПрАТ «Шепетівське АТП 16807» від 03 березня 2014 року № 36 (а.с.16) останній працював водієм на міських маршрутах у період з 19.01.1993 року по 07.10.1999 року. відповідно до наказу № 5 від 18.01.1993 року позивач допущений до самостійної роботи на автобусі «Ікарус 280», підмінним водієм на міські маршрути з 19.01.1993 року. Згідно наказу № 61 від 08.10.1999 року позивача звільнено з посади водія по ст. 38 КЗпП України з 07.10.1999 року.
Згідно записів у трудовій книжці,виданої на ім'я ОСОБА_2 до поступлення в Шепетівське АТП 22043 знаходився на дійсній військовій службі в Радянській Армії з 25.04.1977 по 19.04.1979 року (запис внесено на підставі військового квитка); 04 червня 1979 року прийнятий водієм в автоколону вантажних перевезень (наказ №83 від 01.06.1979 року); 23 липня 1979 року переведений водієм на автобус в автоколону пасажирських перевезень (наказ №105 від 19.07.1979 року), під цим же номером міститься запис «водієм міських маршрутів»,(без зазначення документу, його дати та номеру, на підставі яких внесено запис); 09 серпня 1979 року присвоєна кваліфікація водія 2 класу (наказ № 121-к від 09.08.1979 року); 01 листопада 1983 року у зв'язку з реорганізацією Шепетівського АТП 22043 переведений на новостворене підприємство пасажирського транспорту 22402 водієм автобуса (наказ № 421 від 10.10.1983 року.); 06 березня 1984 року присвоєна кваліфікація водія першого класу (наказ №54 від 06.05.1984 року); 12 грудня 1986 року Шепетівське ППА перейменовано в АТП 16807 (наказ №01 від 12.12.1986року); 17 березня 1987 року переведений на автобус Ікарус-260 (наказ №25 від 17.03.1987 року); 18 січня 1993 року переведений на автобус Ікарус-280 (наказ №05 від 18.01.1993 року), 23 березня 1996 року Шепетівське АТП 16807 перейменовано у ВАТ «АТП 16807» (наказ « 15 від 23.03.1996 року); 07 жовтня 1999 року звільнений по ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (наказ №61 від 08.10.1999 року).
Вищезазначені записи у трудовій книжці, крім запису під №3 - «водієм міських маршрутів», внесені згідно наказів.
При огляді в судовому засіданні в суду першої інстанції оригіналу трудової книжки позивача встановлено, що запис у трудовій книжці під №3 «водителем городских маршрутов» дописаний іншим почерком та іншим чорнилом, скріплений печаткою АТП 16807, без зазначення документу, його дати та номеру, на підставі яких внесено запис.
Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_4 суду показала, що працювала заступником начальника відділу кадрів на АТП з вересня 1985 року по 1 квітня 2004 року. Позивач в цей час працював водієм міських маршрутів. Після комплексної перевірки яка проводилася на підприємстві, їм зробили зауваження про те, що в трудових книжках працівників відсутні відомості про роботу водієм міських маршрутів, і що при виході на пенсію у них будуть проблеми, а тому була створена комісія, на якій протоколом встановлювали, що водій працював на міському маршруті, і згідно протоколу вносилися відповідні відомості до трудової книжки.
Оглянувши оригінал трудової книжки свідок вказала, що під номером 3 у трудовій книжці , вона особисто внесла запис «водителем городских маршрутов». Чому в графі підстава, не зазначено номеру та дати документу, на підставі якого внесено відомості пояснити не змогла. Вказала, що даний запис скріплений печаткою, про що свідчить відтиск печатки підприємства, яке було перейменовано у 1986 році. Пояснила, що протоколи засідань вона особисто підшила в папку і зберігала у відділі кадрів, а при звільненні передала працівнику, що залишався на роботі згідно акту прийому-передачі.
Допитані в судовому засіданні свідки , кожен окремо, підтвердили, що у період їх роботи на підприємстві позивачпрацював водієм міських маршрутів.
З протоколу засідання комісії ПрАТ «Шепетівське АТП 16807» по встановленню пільгового стажу від 26 березня 2014 року слідує, що на підприємстві збереглися відомості про те, що позивач працював водієм на міських маршрутах з 19.01.1993 року до часу звільнення 07.10.1999 року, відомостей про те, що позивач працював водієм міських маршрутів з 23.07.1979 року по 19.01.1993 року не має.
Такі ж відомості містяться в протоколі повторного засідання комісії, яке проводилося за участю позивача та його представника 07.11.2014 року .
Згідно ч.1 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно акту зустрічної перевірки, проведеної спеціалістами управління Пенсійного Фонду України в м.Шепетівці та Шепетівському районіне встановлено документів, які підтверджують зайнятість позивача водієм міських пасажирських перевезень за період з 23.07.1979 року по 18.01.1993 року.
Відповідно до показань в судовому свідка ОСОБА_4 щодо внесення запису «водителем городских маршрутов» у трудову книжку позивача на підставі відповідного протоколу, що був підшитий в папку, зберігався у відділі кадрів, і при її звільненні був переданий згідно акту прийому-передачі, судом надавалося доручення відповідачу провести додаткову зустрічну перевірку на ПрАТ «Шепетівське АТП 16807», з метою виявлення протоколу, на який посилається свідок.
Згідно листа управління Пенсійного Фонду України в м.Шепетівці та Шепетівському районі №11115/03 від 18.11.2014 року та довідки № 130 від 13.11.2014 року ПрАТ «Шепетівське АТП 16807», на ПрАТ «Шепетівське АТП 16807» відповідні протоколи відсутні.
Крім того, представник третьої особи в суді пояснила, що будь-які первинні документи, необхідні для розрахунку фактично відпрацьованого часу на міських пасажирських маршрутах, а саме - дорожні листи, наряди направлення автобусів на лінію, табелі обліку робочого часу, які б підтверджували, що позивачу спірний період працював водієм саме міських маршрутів - на підприємстві відсутні. Відсутні також накази про закріплення позивача за міськими маршрутами у згаданий період.
З огляду на таке, підстав для зарахування періоду роботи з 23 липня 1979 року по 18 січня 1993 року у пільговий стаж як водія міського пасажирського транспорту, на підставі запису, що міститься під номером 3 трудової книжки «водителем городских маршрутов» не має, оскільки такий запис внесений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року. Так відповідно до п.2.9 вказаної Інструкції виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі, виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Суд також вважає безпідставними посилання позивача на п.п. 17, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року далі Порядок), так як зазначені норми передбачають підтвердження показаннями свідків лише загального трудового стажу, а не пільгового.
Особливості ж підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені у пункті 20 цього Порядку, з якого слідує, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії па пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Однак , довідка, видана позивачу підприємством-правонаступником таких відомостей не містить.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб, строках та межах визначених законом.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г.
Смілянець Е. С.