Головуючий у 1 інстанції - Пискунов В.І.
Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.
27 січня 2015 року справа №225/1549/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Васильєвої І.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2014 р. у справі № 225/1549/14-а (головуючий І інстанції Пискунов В.І.) за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про стягнення недоотриманої суми компенсації,-
ОСОБА_2 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про визнання відмови відповідача щодо виплати разової грошової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманої суми за 2013 рік в розмірі 34220 грн. 40 коп.
Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 30 квітня 2014 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області у відмові в нарахуванні ОСОБА_2 одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) зобов'язав Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону № 796, з урахуванням фактично виплачених коштів.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою у якій вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріально та процесуального права. Зазначив, що нарахування разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснювалось Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради у відповідності до вимог законодавства. Просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2 встановлено 3 групу інвалідності, відноситься до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення серія НОМЕР_1, посвідченням серія НОМЕР_2, вкладкою до посвідчення НОМЕР_3, довідками серії 10 ААА № 130600 та 10 ААБ № 386628. (а.с. 8-9).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради і користується правами та пільгами, передбаченими Законом № 796-XII.
03 березня 2014 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради з заявою про надання інформації щодо виплати одноразової компенсації відповідно до ст. 48 Закону № 796-XII.
Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради від 13.03.2014 року № 02-06 вх. 574 позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 виплачено одноразову компенсацію в 2013 році в розмірі 189.60 грн. (а.с. 11).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення зазначав, що відповідач, нараховуючи позивачу в 2013 році одноразову компенсацію в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836, діяв не у відповідності до чинного законодавства, з чим не може погодитись колегія суддів, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону № 796-XII, одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат.
Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Статтею 63 Закону № 796-XII, передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи соціального захисту населення виплату одноразової компенсації громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При виплаті одноразової компенсації відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розміри одноразової компенсації, яка виплачується особам на яких розповсюджується дія Закону № 796-XII, встановлюється цим нормативним актом.
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня - управління соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст. 51 Бюджетного кодексу України.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Відповідно до положень Закону № 796-XII визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлений розмір одноразової компенсації інвалідам ІІІ групи в сумі 189 грн. 60 коп.
Відповідно до п.4 прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» у 2013 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
На дійсний час вищезазначені прикінцеві положення та постанова Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є діючими та не визнані неконституційними.
Колегія суддів зазначає, що вищевикладене підтверджує що повноваження Кабінету Міністрів України на визначення розміру одноразової компенсації були реалізовані.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в розмірах, що передбачені положеннями ст. 48 Закону № 796-XII.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що порушення судом норм матеріального права, призвело до невірного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 202 КАС України, з прийняттям нової постанови з відмовою в позовні позовних вимог.
Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради на постанову Дзержинського міського суду, Донецька область від 30 квітня 2014 р. у справі № 225/1549/14-а задовольнити.
Постанову Дзержинського міського суду, Донецька область від 30 квітня 2014 р. у справі № 225/1549/14-а скасувати.
Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої суми за 2013 рік у розмірі 34220 грн. 40 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв
Судді: І.А.Васильєва
І.Д. Компанієць