ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2015 року 10:21 № 826/19500/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві
до ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу,
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість перед бюджетом у розмірі 784 738,17 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який виник у зв'язку із несплатою нею грошового зобов'язання самостійно визначеного у податковій декларації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2015 відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу, в разі невизнання адміністративного позову, у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали надати суду письмові заперечення проти позову та докази на підтвердження цих заперечень або заяву про визнання позову.
26.01.2014 від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення, у яких вона зазначила, що сплатила у повному обсязі грошове зобов'язання, визначене у податковій декларації. Однак, кошти не надійшли на бюджетний рахунок з вини банку. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила відмовити у їх задоволенні.
Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини є достатніми для розгляду справи в порядку скороченого провадження та прийняття рішення по справі. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
23.04.2014 ОСОБА_1 подала до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік, у якій задекларувала грошове зобов'язання до сплати на суму 784 738,17 грн.
Відповідач сплатила вказане грошове зобов'язання 05.06.2014 платіжним дорученням №1 на суму 184 738,17 грн. та платіжним дорученням №1393 на суму 600 000,00 грн., що підтверджується копіями даних платіжних доручень та копією банківської виписки ПАТ «КБ «Актив-Банк».
Однак, відповідач зазначила, що отримала від ПАТ «КБ «Актив-Банк» два повідомлення від 09.07.2014 про невиконання розрахункових документів від 05.06.2014 №1 та №1393 у зв'язку із недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, копії яких наявні в матеріалах справи.
Суд встановив, що постановою Правління Національного банку України від 02.09.2014 №545 ПАТ «Комерційний Банк «Актив-Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Відповідач звернулась до суду із позовом до ПАТ «КБ «Актив-Банк» про зобов'язання вчинити певні дії, за результатами розгляду якого, Подільський районний суд міста Києва прийняв рішення від 04.12.2014 №758/8400/14-ц, яким зобов'язав ПАТ «КБ «Актив-Банк» виконати надані ОСОБА_1 розрахункові документи: платіжне доручення №1 на суму 184 738,17 грн. та платіжне доручення №1393 на суму 600 000,00 грн. по перерахуванню грошових коштів до Державного бюджету України у рахунок сплати податків на доходи фізичних осіб за результатами декларування за 2013 рік.
Однак, кошти на виконання зазначеного судового рішення станом на дату розгляду даної справи ПАТ «КБ «Актив-Банк» до Державного бюджету України не перерахував.
Згідно інформації, наданої позивачем, заборгованість відповідача з податку на доходи фізичних осіб складає 784 738,17 грн.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» № 2346-III від 05.04.2001 при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
У відповідності до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 сплатила грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у повному обсязі, а саме: 784 738,17 грн. та у встановлений законодавством строк, то з моменту прийняття банком зобов'язання з виконання доручення відповідача на переказ коштів, ОСОБА_1 вважається такою, що виконала зобов'язання зі сплати податку до бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.12.2014 № К/9991/57970/11, від 13.11.2014 № К/800/48189/14, від 24.04.2014 №К/800/45057/13, 26.02.2014 № К/800/13275/13.
Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 160-163, 183-2, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Солом'янському Головного управління ДФС у місті Києві відмовити повністю.
Відповідно до пунктів 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя К.М. Кобилянський