Рішення від 26.01.2015 по справі 910/25455/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа № 910/25455/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт"

до Державного підприємства "Державне видавництво "Преса Україна" Державного управління справами

про стягнення 75 541,49 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Левчук Ю.О. та Ситник С.І. за довіреністю № б/н від 24.03.2014 р.

від відповідача: Арделян Ю.В. за довіреністю № 1-5-д від 06.01.2015 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Преса України" Державного управління справами (відповідач) про стягнення 75541,49 грн. на підставі Договору № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р., з яких: 55000,00 грн. основного боргу, 9442,81 грн. пені, 1646,82 грн. 3% річних, 9451,86 грн. інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надав відповідачу послуги на підставі вищевказаного договору своєчасно та в повному обсязі, втім відповідач не здійснив оплату цих послуг у визначені договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 р. порушено провадження у справі № 910/25455/14 та призначено розгляд справи на 15.12.2014 р. о 10:00 год.

12.12.2014 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 19.11.2014 р., а саме: власним письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору та копіями витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

15.12.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення листа відповідача щодо неможливості підтвердження відсутності розгляду справи зі спору між сторонами цієї справи; копії статуту відповідача; копії свідоцтва про державну реєстрацію відповідача; копії виписки про включення до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача та копії розпорядження про призначення директора на посаду до матеріалів справи.

15.12.2014 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. В якості додатків до клопотання відповідач надав суду копію ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 р. у справі № 910/22195/14; копію постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2005 р. у справі № 15/272-04-8708.

В судове засідання, призначене на 15.12.2014 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 15.12.2014 р., подав клопотання про долучення копії статуту позивача до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 15.12.2014 р. здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 15.12.2014 р. через відділ діловодства суду, про залишення позову без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та відхилив останнє як безпідставне з огляду на наступне.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому (п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до п.п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що позовну заяву від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" підписано неповноважною особою.

Натомість, наведені твердження відповідача є безпідставними та не відповідають наявним у матеріалах справи доказам.

Як вбачається з позовної заяви, останню підписано Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" В.Кусак.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (абз. 13 ч. 2 ст. 17 наведеного Закону України).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З доданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача станом на 24.11.2014 р. підтверджується, що Кусак Василь Володимирович є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" з 01.03.2013 р.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" позовну заяву № 823 від 11.11.2014 р. підписано повноважною посадовою особою.

В судовому засіданні 15.12.2014 р., з огляду на доданий до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача станом на 24.11.2014 р., судом було встановлено вірне повне найменування відповідача - Державне підприємство "Державне видавництво "Преса Україна" Державного управління справами.

В судовому засіданні 15.12.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.12.2014 р. проти задоволення позову заперечував.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні, призначеному на 15.12.2014 р., подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 26.01.2015 о 15:10 год.

16.12.2014 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

26.01.2015 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 79572,13 грн., з яких: 55000,00 грн. основного боргу, 10096,94 грн. пені, 1814,19 грн. 3% річних, 12661,00 грн. інфляційних нарахувань.

26.01.2015 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення щодо обґрунтування встановленого в договорі № 06/208 від 06.08.2013 р. збільшеного строку нарахування пені за порушення умов договору.

26.01.2015 р. через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про стягнення судових витрат в частині витрат на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. До наведеного клопотання в якості додатків додані копія договору на юридичне обслуговування від 12.05.2014 р., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2943/10, копія рахунку-фактури № 4 від 16.01.2015 р. та оригінал платіжного доручення № 9552 від 19.01.2015 р. на суму 3000,00 грн.

26.01.2015 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи. Відповідно до наведеного клопотання, відповідач просив залучити Державне управління справами (код ЄДРПОУ 00037256, місцезнаходження: 01220, м. Київ, вул. Банкова, буд. 11) до участі у справі № 910/25455/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

26.01.2015 р. через відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат заперечував, посилаючись на те, що проведені позивачем розрахунки є невірними та необґрунтованими, оскільки останнім допущені арифметичні помилки, а також невірно зазначені строк оплати, період, строк прострочки та сума боргу. Відповідач звернув увагу, що здійснення нарахувань по Акту приймання-передачі послуг від 20.09.2013 р. (проміжний, до завершення другого етапу) є неправомірним, так як нарахування по даному етапу було здійснено, що підтверджується Актом приймання-передачі послуг від 28.11.2013 р., відповідно, нарахування інфляції, пені та 3% річних є подвійним на одну й ту саму суму. На думку відповідача, за умовами договору обов'язок оплати наступає після підписання акту по другому етапу, який розбитий на два під етапи, а тому позивач не міг нараховувати пеню, інфляцію та 3% річних до підписання Акту приймання-передачі послуг від 28.11.2013 р. Крім того, відповідач послався на те, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли, зобов'язання мало бути виконано.

В судове засідання, призначене на 26.01.2015 р. представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2015 р. підтримав клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, подане 16.12.2014 р. через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалось фіксування судового процесу у даній справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2015 р. підтримав клопотання про залучення третьої особи.

Вищенаведене клопотання мотивовано тим, що відповідач є державним підприємством державного сектору економіки та відноситься до сфери управління Державного управління справами (далі - ДУС або Орган управління майном), задоволення позовних вимог може потягнути за собою виникнення для Органу управління майном нових зобов'язань, в тому числі, щодо необхідності вносити зміни до фінансового плану, видавати додаткові розпорядження та готувати нові звернення до Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України, внаслідок чого може порушитись структура алгоритму затвердження фінпланів та упорядкованого грошового обігу. ДУС відповідно до покладених на нього обов'язків здійснює внутрішній фінансовий контроль за діяльністю підприємств Державного управління справами, складає та подає зведену фінансову звітність щодо них, здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань (п. 15 ч. 4 Указ Президента України "Про Положення про Державне управління справами"). Фінплан відповідача не передбачає перерахування у 2014 році штрафних санкцій у разі задоволення вимог позивача. Відповідач не може всупереч затвердженому фінплану вести господарську діяльність та розпоряджатися коштами. Винесене рішення в даній справі може вплинути і на права та інтереси Органу управління майном.

Розглянувши в судовому засіданні 26.01.2015 р. подане відповідачем клопотання про залучення третьої особи суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Як зазначено в абз. 5 п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Врахувавши наведене та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору не може вплинути на права або обов'язки Державного управління справами щодо відповідача, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судовому засіданні 26.01.2015 р. представник позивача підтримав подану ним 26.01.2015 р. через відділ діловодства суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 79572,13 грн., з яких: 55000,00 грн. основного боргу, 10096,94 грн. пені, 1814,19 грн. 3% річних, 12661,00 грн. інфляційних нарахувань. Зокрема, підставою для збільшення позовних вимог позивач вказав непогашення відповідачем заборгованості за договором, у зв'язку з чим період прострочки оплати був розрахований позивачем до 31.12.2014 р.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом встановлено, що до вищезазначеної заяви про збільшення позовних вимог позивачем додані докази її направлення відповідачу у справі, а також те, що матеріали справи містять докази сплати судового збору у встановленому порядку та розміру (в т.ч. з урахуванням такого збільшення).

При цьому судом також встановлено, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану через відділ діловодства суду 26.01.2015 р. Разом з тим суд відхилив доводи відповідача стосовно неотримання ним заяви позивача про збільшення позовних вимог та необхідності надання відповідачу часу для підготовки відповідних заперечень на вказану заяву, оскільки, як зазначалось, матеріали справи містять докази направлення вказаної заяви відповідачу, до того ж, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Отже, нова ціна позову, виходячи з якої суд вирішує спір, становить 79572,13 грн., з яких: 55000,00 грн. основного боргу, 10096,94 грн. пені, 1814,19 грн. 3% річних, 12661,00 грн. інфляційних нарахувань.

В судовому засіданні 26.01.2015 р. представник позивача також підтримав подане ним 26.01.2015 р. через відділ діловодства суду клопотання про стягнення судових витрат в частині витрат на послуги адвоката в сумі 3000,00 грн. Дане клопотання буде розглянуте за наслідками розгляду позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2015 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.01.2015 р. заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 26.01.2015 р. через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.010.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (підрядник, позивач) та Державним підприємством "Державне видавництво "Преса Україна" Державного управління справами (замовник, відповідач) було укладено Договір № 06/208 про надання послуг (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого підрядник із застосуванням власних монтажних інструментів зобов'язався надати замовнику послуги з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску (далі разом - послуги) поліграфічного обладнання, яке знаходиться в експлуатації замовника, зазначеного в Додатку № 1 до Договору, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

У Додатку № 1 до Договору сторони у відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору погодили перелік обладнання для надання послуг за Договором (вкладально-швейно-різальний агрегат Bravo Plus QB 2005 року випуску, зав. № MMZ01038001, інв. № 445146, 1 одиниця), обсяг послуг, які надаються підрядником за Договором (перший та другий етапи), а також місце надання послуг, вимоги до підготовки обладнання, вимоги до підготовки місця надання послуг.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору сторони узгодили, що ціна договору становить 55000,00 грн. та вона може бути змінена за взаємною письмовою згодою сторін.

У пунктах 4.1, 4.2 Договору сторонами погоджено порядок здійснення оплати, а саме визначено, що:

- замовник зобов'язується оплатити підряднику ціну договору у наступному порядку: 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Договору; 40% від ціни Договору сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку № 1; 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1 (п. 4.1 Договору);

- передбачена оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування відповідної суми коштів з банківського рахунку замовника на банківський рахунок підрядника. Оплата може здійснюватись частинами (п. 4.2 Договору).

Згідно з п.п. 6.1.1 п. 6.1 Договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до п.п. 6.1.2 п. 6.1 Договору замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з Актом приймання-передачі послуг. При цьому згідно з п. 11.1 Договору Акт приймання-передачі послуг підписується замовником за умови належного надання підрядником послуг згідно умов Договору та за умови, якщо за результатами тестування буде встановлено, що обладнання після налагодження та пуску працює не гірше, ніж перед початком проведення робіт по його демонтажу.

Згідно п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р. як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг.

Як зазначив позивач, ним на виконання умов Договору були надані відповідачу в повному обсязі та належної якості послуги з демонтажу, монтажу, налагодження, пуску та сервісу поліграфічного обладнання, про що були складені та підписані сторонами наступні акти приймання-передачі послуг:

- Акт прийманні-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг від 05.09.2013 р. на суму 22000,00 грн.;

- Акт прийманні-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг від 20.09.2013 р. на суму 16500,00 грн.;

- Акт № 3 прийманні-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг від 28.11.2013 р. на суму 16500,00 грн.

Натомість, відповідач, в порушення умов п. 4.1 Договору, не здійснив оплату за надані на підставі Договору послуги, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в загальній сумі 55000,00 грн. (основний борг), яка станом на час звернення позивача з позовом до суду не була погашена відповідачем.

Позивач також зазначив, що наявність спірної заборгованість відповідач визнав, на підтвердження чого до позовної заяви позивачем додані копії листа відповідача № 103-420-к від 02.07.2014 р. та акту звірки взаєморозрахунків сторін станом на 23.09.2014 р. (в т.ч. за Договором № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р.).

За наведених обставин позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 55000,00 грн., а також 10096,94 грн. пені, 1814,19 грн. 3% річних та 12661,00 грн. інфляційних нарахувань за прострочення грошового зобов'язання (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідач проти позову заперечує в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат, посилаючись на те, що проведені позивачем розрахунки є невірними та необґрунтованими.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір № 06/208 від 06.08.2013 р. за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено судом, у Додатку № 1 до Договору сторонами було погоджено обсяг послуг, які надаються в межах даного Договору.

Так, Додатком № 1 до Договору визначено, що послуги за Договором надаються в два етапи:

- до першого відноситься: огляд обладнання перед демонтажем, демонтаж вузлів і агрегатів обладнання, підготовка обладнання і його складових вузлів і агрегатів до транспортування, переміщення обладнання і його складових вузлів і агрегатів із зони демонтажу до зони навантаження на транспортний засіб, розміщення обладнання і його складових вузлів і агрегатів на транспортному засобі;

- до другого етапу відноситься: переміщення обладнання з зони розвантаження в зону монтажу, монтаж обладнання і його складових вузлів і агрегатів, проведення пусконалагоджувальних робіт, тестування обладнання після монтажу.

За умовами п. 2.2 Договору результатом наданих послуг є обладнання, змонтоване, налагоджене та пущене в експлуатацію за адресою монтажу, зазначеною в Додатку № 1, яке працює не гірше, ніж до початку проведення робіт по демонтажу цього обладнання.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято зазначені в Додатку № 1 послуги окремо за кожним з етапів, що підтверджується наступними актами приймання-передачі послуг, які було підписано представниками обох сторін без жодних зауважень й заперечень та скріплено печатками сторін:

- Акт прийманні-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг від 05.09.2013 р. на суму 22000,00 грн. (далі - Акт від 05.09.2013 р.);

- Акт прийманні-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг від 20.09.2013 р. на суму 16500,00 грн. (далі - Акт від 20.09.2013 р.);

- Акт № 3 прийманні-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг від 28.11.2013 р. на суму 16500,00 грн. (далі - Акт від 28.11.2013 р., а разом наведені акти - акти прийманні-передачі).

Зазначений в наведених актах перелік наданих та прийнятих послуг в повному обсязі відповідає умовам Додатку № 1 до Договору.

Одночасно суд зазначає, що під час розгляду спору в судових засіданнях 15.12.2014 р. та 26.01.2015 р. відповідачем факт належного виконання позивачем послуг за Договором не заперечувався.

За таких обставин, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх обов'язків за Договором стосовно надання послуг з демонтажу, монтажу, налагодження та пуску поліграфічного обладнання на суму 55000,00 грн., що відповідає загальній сумі послуг за вищенаведеними актами прийманні-передачі послуг.

Як вже зазначалось, статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Вище зазначалось, що відповідно до п. 4.1 Договору замовник (відповідач) зобов'язувався оплатити підряднику (позивачу) ціну Договору (55000,00 грн.) у наступному порядку:

- 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Договору;

- 40% від ціни Договору сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку № 1;

- 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1.

За таких обставин, враховуючи прийняття відповідачем послуг за Договором на загальну суму 55000,00 грн. без зауважень та заперечень, що підтверджується актами приймання-передачі, з огляду на умови Договору щодо обсягів та терміну оплати, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за Договором на суму 55000,00 грн. є таким, що настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечувались, заборгованість по оплаті послуг за Договором в розмірі 55000,00 грн. станом на час розгляду спору по суті відповідачем не погашена.

Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 55000,00 грн. заборгованості за Договором (основного боргу) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги про стягнення з відповідача 10096,94 грн. пені, 1814,19 грн. 3% річних та 12661,00 грн. інфляційних нарахувань (в редакції заяви про збільшення позовних вимог) за порушення останнім строків оплати послуг, передбачених Договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений Договором строк не здійснив оплату за надані послуги, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п. 7.3 Договору за порушення замовником (відповідачем) строків оплати належним чином наданих послуг, останній сплачує підряднику (позивачу) пеню в розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла під час прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову про це.

Як вбачається з розрахунку пені, наведеного позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 26.01.2015 р., позивач розрахував пеню до стягнення з відповідача відповідно до п. 7.3 Договору за кожен день прострочення до дати подання позову - 17.11.2014 р., визначивши при цьому строк оплати за Актом від 05.09.2013 р. - до 12.09.2013 р., за Актом від 20.09.2013 р. - до 27.09.2013 р., а за Актом від 28.11.2013 р. - до 05.12.2013 р. З урахуванням наведеного, позивач здійснив розрахунок пені по наступним періодам: за період з 13.09.2013 р. по 26.09.2013 р. на суму 22000,00 грн., за період з 27.09.2013 р. по 04.12.2013 р. на суму 38500,00 грн., за період з 05.12.2013 р. по 14.04.2014 р. на суму 55000,00 грн., за період з 15.04.2014 р. по 16.07.2014 р. на суму 55000,00 грн., за період з 17.07.2014 р. по 17.11.2014 р. на суму 55000,00 грн., нарахувавши пеню на загальну суму 10096,94 грн. за період з 13.09.2013 р. по 17.11.2014 р.

Згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом встановлено, що розрахунок пені здійснено позивачем неправильно. При цьому, суд зазначає наступне.

Фактично позивач визначає початок періоду прострочення оплати та нарахування пені, вважаючи відповідно до п. 4.1 Договору, що послуги за кожним з актів від 05.09.2013 р., від 20.09.2013 р. та від 28.11.2013 р. мали бути оплачені відповідачем протягом семи календарних днів з дати підписання відповідного акту приймання-передачі.

Наразі, пунктом 4.1 Договору визначений інший порядок оплати, який не був врахований позивачем при розрахунку розміру пені, а саме:

- 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Договору;

- 40% від ціни Договору сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку № 1;

- 30% від ціни Договору замовник сплачує протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1.

Таким чином, наведеним пунктом Договору встановлено оплату ціни Договору в розмірі 55000,00 грн. (п. 3.1 Договору) частинами (30% (т.т. 16500,00 грн.), 40% (т.т. 22000,00 грн.), 30% (т.т. 16500,00 грн.)) та визначено термін сплати кожної з цих частин - протягом 7 календарних днів з дати підписання Договору, протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку № 1, протягом 7 календарних днів з дати підписання Акта приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1.

Матеріалами справи підтверджується, що Договір був підписаний сторонами 06.08.2013 р., Акт приймання-передачі послуг по завершенню першого етапу надання послуг згідно Додатку № 1 був підписаний сторонами 05.09.2013 р., а Акт приймання-передачі послуг по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1 був підписаний сторонами 28.11.2013 р. При цьому з двох підписаних сторонами актів по завершенню другого етапу надання послуг згідно Додатку № 1 до Договору (Акт від 20.09.2013 р. та Акт від 28.11.2013 р.), саме Акт від 28.11.2013 р. є кінцевим актом по завершенню другого етапу надання послуг, адже його зміст та дата підписання свідчать про виконання всіх робіт за другим етапом.

Враховуючи наведене, відповідач був зобов'язаний оплатити 16500,00 грн. (30% ціни Договору) до 13.08.2013 р. включно, 22000,00 грн. (40% ціни Договору) до 12.09.2013 р. включно, 16500,00 грн. (30% ціни Договору) - до 05.12.2013 р. включно, тобто прострочення з оплати наведених сум виникло відповідно з 14.08.2013 р., з 13.09.2013 р. та з 06.12.2013 р.

Саме наведені судом обставини, які відповідають умовам укладеного сторонами Договору, позивач мав взяти до уваги при здійсненні розрахунку пені за прострочення оплати спірних послуг.

В той же час, суд погоджується з доводами позивача про те, що укладеним між сторонами Договором (пункт 7.3) встановлено інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій, зокрема, передбачено нарахування пені за кожний день всього часу прострочення до дати фактичної оплати чи дня пред'явлення позову про це.

При цьому судом враховано роз'яснення, надані господарським судам у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). У п. 2.5 наведеної постанови зазначено наступне: щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскільки укладеним між сторонами Договором було передбачено нарахування пені за кожний день прострочення до фактичної оплати або подання позову, то в спірному випадку відповідальність носить подовжувальний характер та не обмежується шестимісячним періодом нарахування, передбаченим ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") розрахунок пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання, судом встановлено, що загальна сума пені за період з 13.09.2013 р. по 31.12.2014 р. становить 11054,85 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1650013.09.2013 - 14.04.20142146.5000 %0.036 %*1257.62

1650015.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*798.78

1650017.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*1344.86

1650013.11.2014 - 17.11.2014514.0000 %0.077 %*63.29

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2200013.09.2013 - 14.04.20142146.5000 %0.036 %*1676.82

2200015.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*1065.04

2200017.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*1793.15

2200013.11.2014 - 17.11.2014514.0000 %0.077 %*84.38

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

1650006.12.2013 - 14.04.20141306.5000 %0.036 %*763.97

1650015.04.2014 - 16.07.2014939.5000 %0.052 %*798.78

1650017.07.2014 - 12.11.201411912.5000 %0.068 %*1344.86

1650013.11.2014 - 17.11.2014514.0000 %0.077 %*63.29

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума пені в розмірі 10096,94 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення пені. Тому вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 10096,94 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1 вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії відповідача, який прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати послуг за Договором, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлений пунктом 4.1 Договору порядок здійснення оплати за Договором та вищевизначений судом початок періоду прострочення щодо сплати відповідних частин ціни Договору, суд здійснив (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") власний розрахунок інфляційних нарахувань в спірному випадку, не виходячи цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання. Загальна сума інфляційних нарахувань за розрахунком суду за період з 01.09.2013 р. по 31.12.2014 р. склала 14311,94 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

01.09.2013 - 31.12.2014165001.2624330.9020830.90

13.09.2013 - 31.12.2014 220001.2625774.5427774.54

06.12.2013 - 31.12.2014 165001.2554206.5020706.50

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума інфляційних нарахувань в розмірі 12661,00 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 12661,00 грн.

Також, враховуючи встановлений пунктом 4.1 Договору порядок здійснення оплати за Договором та вищевизначений судом початок періоду прострочення щодо сплати відповідних частин ціни Договору, суд здійснив (за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга") власний розрахунок 3% річних в спірному випадку, не виходячи цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання. Загальна сума 3% річних за розрахунком суду за період з 13.09.2013 р. по 31.12.2014 р. склала 2033,34 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

1650013.09.2013 - 31.12.20144753 %644.18

2200013.09.2013 - 31.12.20144753 %858.90

1650006.12.2013 - 31.12.20143913 %530.26

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% в розмірі 1814,19 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних. Тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 1814,19 грн.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Стаття 49 ГПК України регулює питання розподілу господарських витрат, зокрема, відповідно до ч. 1 наведеної статті ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1827,00 грн. повністю покладається на відповідача.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн. покладаються на позивача з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Позивачем, в обґрунтування здійснення ним витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, надано копію Договору на юридичне обслуговування від 12.05.2014 р. (далі - Договір на юридичне обслуговування), який укладено з адвокатом Левчуком Юрієм Олесандровичем (далі - адвокат), представлено копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2943/10 на ім'я Левчука Юрія Олесандровича, копію рахунку-фактури № 4 від 16.01.2015 р. та оригінал платіжного доручення № 9552 від 19.01.2015 р. на суму 3000,00 грн.

Як встановлено судом, за умовами п. 1.1 Договору на юридичне обслуговування адвокат (Левчук Ю.О.) надає клієнту (ТОВ "Поліграфімпорт") послуги, а клієнт оплачує надані послуги.

При цьому згідно п. 2.1 вищенаведеного договору, адвокат зобов'язується надати клієнту відповідно до його звернень, у погодженій сторонами формі в обговорений строк юридичні послуги.

Крім того, пунктом 2.3 Договору на юридичне обслуговування визначено, що адвокат надає клієнту послуги після отримання від уповноваженої особи клієнта письмової заявки на надання послуг адвоката і надання клієнтом всієї інформації і документації, необхідної для виконання послуги.

Таким чином, Договір на юридичне обслуговування фактично не свідчить, що він був укладений між позивачем та адвокатом саме на ведення конкретної справи в суді (зокрема, в спірному випадку - це справа зі спору про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами за Договором № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р.). Суду також не надано відповідного звернення позивача до адвоката, а також, відповідної заявки позивача на надання юридичних послуг за конкретною судовою справою (спором).

Крім того, відповідно до п. 3.2 Договору адвокат не пізніше 2-го робочого дня наступного місяця надає клієнтові звіт про виконану в інтересах клієнта роботу (наданих послугах) із зазначенням обсягу й загальної вартості, а також рахунок, що є підставою для оплати. Натомість, відповідний звіт про виконану адвокатом роботу (надані послуги) позивачем суду не надано, а копію рахунку - фактури № 4 від 16.01.2015 р. суд не приймає в якості належного доказу надання адвокатом та прийняття позивачем юридичних послуг щодо ведення в суді справи зі спору про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами за Договором № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р. До того ж, з наданого суду оригіналу платіжного доручення № 9552 від 19.01.2015 р. на суму 3000,00 грн. не можливо достеменно встановити, що позивачем була здійснена оплата саме за юридичні послуги у зв'язку зі стягненням заборгованості за Договором № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р. (у "Призначенні платежу" вказано: "Оплата за юридичні послуги згідно договору та рах/фактури № 4 від 16.01.2015 р.").

Слід також зазначити, що матеріали справи не містять доказів того, що Левчук Юрій Олександрович вчиняв дії, направлені на "підготовку позовної заяви", як про це вказано в рахунку - фактурі № 4 від 16.01.2015 р. (позовну заяву підписано керівником позивача), а "представлення інтересів в суді" останнім було здійснено лише в останньому судовому засіданні 26.01.2015 р.

Таким чином, позивачем не доведено суду, що Договір на юридичне обслуговування був укладений з адвокатом саме з приводу розгляду в суді справи зі спору про стягнення заборгованості з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами за Договором № 06/208 про надання послуг від 06.08.2013 р., а рівно суду не доведено здійснення оплати послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. саме за цим спором.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 81-1, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги буд. 50, ідентифікаційний код 05905668), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфімпорт" (02105, м. Київ, вул. Тампере, буд. 5, каб. 306, ідентифікаційний код 31987931) заборгованість в розмірі 55000,00 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 10096,94 грн. (десять тисяч дев'яносто шість гривень 94 копійок), 3% річних в розмірі 1814,19 грн. (одну тисячу вісімсот чотирнадцять гривень 19 копійок), інфляційні нарахування в розмірі 12661,00 грн. (дванадцять тисяч шістсот шістдесят одну гривню 00 копійок), судовий збір в розмірі 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.01.2015 р.

Суддя Гумега О.В.

Попередній документ
42539630
Наступний документ
42539632
Інформація про рішення:
№ рішення: 42539631
№ справи: 910/25455/14
Дата рішення: 26.01.2015
Дата публікації: 04.02.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи:
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (26.01.2015)
Дата надходження: 17.11.2014
Предмет позову: стягнення 75 541,49 грн.