27 січня 2015 р. Справа № 501/3430/14-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Максимович Г.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Жука С.І.
судді - Потапчука В.О.
судді - Семенюка Г.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції своєю постановою від 22 вересня 2014 року позов ОСОБА_4 задовольнив.
Визнав дії Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області, щодо відмови громадянину ОСОБА_4 у призначенні пенсії за вислугу років - протиправними.
Зобов'язав Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області призначити громадянину ОСОБА_4 пенсію за вислугу років від дати його звернення із заявою про призначення пенсії, а саме з 04.03.2014 року.
Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, або у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали та доводи апелянта в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 березня 2014 року, ОСОБА_4 звернувся до Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
На момент звернення до пенсійного фонду, позивачу виповнилось 55 років. Разом із заявою, позивачем було надано зокрема, трудову книжку, довідку ДСК «ЧМП» від 30.07.2002р., що підтверджує стаж роботи для призначення пільгової пенсії.
14 квітня 2014 року, Управління пенсійного фонду України в м.Іллічівськ прийняло рішення за № 8 про відмову в призначенні пенсії, у зв'язку із тим, що пільговий стаж роботи позивача складає 11 років 7 місяців 5 днів, замість визначених законодавством 12 років 6 місяців на зазначеній роботі, з посиланням на п. «д» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», при цьому, згідно з наданими документами та даними персоніфікованого обліку, загальний стаж позивача склав 25 років 25 днів.
Згідно з нормою ч.1 ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. «д» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення): чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до даних, внесених у трудову книжку позивача, 08 червня 1984 року, він був прийнятий на роботу в Державну судноплавну компанію «Чорноморське морське пароплавство» на посаду матроса після закінчення навчання у Євпаторійській мореплавній школі і працював на посаді матроса, а потім і боцмана до 22 липня 2002 року.
Також, 22 липня 2002 року, ДСК «ЧМП» надала позивачу довідку № 16/7759 що містить дані про типи суден, на яких працював позивач, а також підтверджує його роботу на зазначеному підприємстві та пільговий стаж його роботи який дорівнював 13 років 8 місяців 25 днів з вказанням, що довідка видана для рішення питання про призначення пенсії за вислугу років згідно п. «д» ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 46Ф/Д-1356, від 10 жовтня 2013 року, наданої ДСК «ЧМП», вказано, що позивач виконував роботу плавскладу морського флоту за професією, посадою матроса, що передбачено ст.55 «д» ЗУ «Про пенсійне забезпечення», за період з 20.07.1984р. по 27.07.1996р., всього 11 років 7 місяців 0 днів.
При цьому слід звернути увагу на розходження даних у довідках наданих ДСК «ЧМП» за 2002 рік та 2013рік, оскільки в довідці за 2013 рік не включено даних про стаж роботи позивача після 1996 року, про що є у довідці 2002 року та додатково підтверджено у трудовій книжці, яка за приписом аб.1 ч1 Загальних положень Постанови КМУ від 12.08.1993 р. N 637, є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до ч.1 ст.101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Крім того, в Акті перевірки довідки наданої ДСК «ЧМП» про факт пільгової роботи, яка направлялась в управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси, вказано про наявність стажу роботи позивача з 1984 року по 2002 рік на зазначеному підприємстві, загалом з вказанням і періоду з 1996 року, який не був вказаний у довідці наданій ДСК «ЧМП» № 46Ф/Д-1356 від 10 жовтня 2013 року, але як зазначалось, був відображений у трудовій книжці та довідці ДСК «ЧМП» № 16/7759 від 22 липня 2002 року.
Щодо даних, які містяться в зазначеному акті перевірки довідки наданої ДСК «ЧМП» про факт пільгової роботи, яка направлялась в управління ПФУ в Приморському районі м.Одеси, відносно того, що заробітна плата за період роботи на т/х «Аккерман» позивачу не нараховувалась згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати 1996-2002роки, слід зазначити наступне.
Згідно ч.2 ст. 101 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її, а отже, позивач не може нести відповідальності за недостовірність, неповноту або неточність даних, що подавались підприємством, на якому він працював до органів пенсійного фонду України.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно і всебічно досліджено обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначено характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Отже судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області, - залишити без задоволення.
Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 22 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючийсуддя С.І. Жук
суддя В.О. Потапчук
суддя Г.В. Семенюк