Справа № 822/4600/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
28 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
за участю секретаря судового засідання: Швець А.І.
за участю представника позивача ОСОБА_2
прокурора Паук В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії ,
30.10.2014 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Хмельницька прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.11.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник прокуратури підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, представник позивача, в свою чергу, заперечив проти апеляційної скарги, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації №1035/09-р від 03.09.2009 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (сінокіс)) для ведення особистого селянського господарства на території Давидковецької сільської ради ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
На підставі договорів дарування із зазначеними особами ОСОБА_3 набула у власність земельну ділянку загальною площею 2,9999 га, яка розташована на території Давидковецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області "за межами населеного пункту" для ведення особистого селянського господарства. Право власності позивача на вказану земельну ділянку підтверджено Державним актом на право власності на землю серії ЯМ №604341 від 14.06.2012 року.
Розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації від 24.07.2013 року (з врахуванням змін, внесених розпорядженням від 03.03.2014 року) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,9999 га в порядку зміни цільового призначення із категорії земель сільськогосподарського призначення (сінокіс) до категорії земель рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури та спорту; змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,99 га, що належить гр.ОСОБА_3 на праві власності, зарахувавши її до категорії земель рекреаційного призначення (п.п.1-2). Пунктом 3 даного розпорядження зобов'язано ОСОБА_3 провести відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 196244 грн.
07 жовтня 2014 року позивач звернулась до Хмельницької районної державної адміністрації із заявою про звільнення її від відшкодування таких втрат в зв'язку з тим, що земельна ділянка буде використовуватись для будівництва та обслуговування об'єктів фізичної культури та спорту (що згідно зі ст.208 ЗК України є підставою для такого звільнення).
Листом від 13.10.2014 року за №Б/910-017/08 відповідачем було повідомлено, що вид використання земельної ділянки не підпадає під види використання земельних ділянок, які згідно ст.208 ЗК України підлягають звільненню від відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Також рекомендовано надати відповідні підтверджуючі документи по використанню земельної ділянки для цілей, визначених ст.208 ЗК України.
На думку позивача вище вказана відповідь є необгрунтованою та порушує його законні права та охоронювані інтереси, що стало причиною звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Земельного кодексу України прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ч.1-2 ст.20 Земельного кодексу України (далі ЗК України) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Згідно з ч.3 ст.20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки та погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відповідно до ч.1-2 ст.207 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
При цьому, під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.
Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.
Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.
Таким чином, суд звертає увагу на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вилучення земель може бути пов'язане лише з переходом права власності чи користування.
Вище вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду України висловленій в постанові від 22.10.2013 року № 21-313а13.
Так, за правилами частини 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для усіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Постановою № 1279 регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів. Пунктом 4 Порядку передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.
При цьому, статтею 208 ЗК передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
Зокрема, від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва звільняються громадяни та юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва шкіл, дошкільних закладів, державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту, соціального забезпечення, державних об'єктів дорожнього будівництва, культових споруд релігійних організацій, кладовищ, меліоративних систем, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд, під будівництво і обслуговування жилих будинків і господарських будівель, для розміщення внутрігосподарських об'єктів сільськогосподарських, рибогосподарських і лісогосподарських підприємств, організацій та установ, для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, видобування торфу за умови повернення земельних ділянок у стані, придатному для попереднього використання, під об'єкти і території природно-заповідного фонду, під будівництво і обслуговування об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, для залісення деградованих та малопродуктивних земель на підставі документації із землеустрою, а також всеукраїнські громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, у разі використання земельних ділянок для будівництва реабілітаційних установ для інвалідів і дітей-інвалідів, об'єктів фізкультури, спорту та соціального забезпечення для інвалідів і дітей-інвалідів.
Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Позивач має на меті використовувати спірну земельну ділянку для будівництва стрілецького тиру як об'єкту спорту, тому вважає що він звільнений від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.
При цьому, суд звертає увагу на те, що звільняються лише громадяни у разі використання земельних ділянок для будівництва державних об'єктів охорони здоров'я, культури, фізкультури та спорту.
Тобто, збудовані об'єкти мають відноситися до державних, в даному ж випадку об'єкт будівництва, що планується відноситься до приватної власності та не підпадає під категорію для звільнення від сплати втрат.
Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду, оскільки момент прийняття розпорядження Хмельницькою районною державною адміністрацією № 350/2013 - р від 24.07.2013 року не є моментом порушення права позивача, так як позивач звертається до суду з вимогами про зобов'язання Хмельницьку районну державну адміністрацію вчинити дії щодо внесення змін до п. 3 розпорядження від 24.07.2013 року, шляхом його виключення, хоч суд першої інстанції прийшов до висновку про скасування даного пункту.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Хмельницької прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері задовольнити повністю .
Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 листопада 2014 року скасувати .
Винести нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Хмельницької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Загороднюк А.Г.
Полотнянко Ю.П.