Харківський апеляційний адміністративний суд
27 січня 2015 р.Справа № 820/17150/14
Головуючий 1 інстанції: Панченко О.В.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. по справі № 820/17150/14
за позовом Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області
до ОСОБА_1
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду позовом, в якому просив зобов'язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) сплатити на користь державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачений ним при відчуженні легкового автомобілю TOYOTA PRADO (2003), № дв.НОМЕР_3, номер кузову НОМЕР_2.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17150/14 позов був залишений без розгляду.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17150/14 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області просить суд зобов'язати ОСОБА_1 сплатити на користь державного бюджету України на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, не сплачений ним при відчуженні легкового автомобіля TOYOTA PRADO (2003), № дв.НОМЕР_3, номер кузову НОМЕР_2. Вказаний автомобіль був знятий з обліку для реалізації ОСОБА_1 02.09.06 р. На підставі зазначеного судом першої інстанції був зроблений висновок, що підстави, що дають позивачу право на звернення з даним позовом до суду, виникли ще у 2006 р., проте позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом лише 09.10.14 р., тобто за межами строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до висновку, що будь-яких доказів того, що у період з 2006 р. існували дійсно такі обставини, які можна визнати поважними, позивачем суду не надано, а судом на виконання приписів ст. 11 КАС України таких доказів не встановлено.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі посилається на те, що суд першої інстанції помилково визначив датою виникнення підстав, що дають позивачу право на звернення з даним позовом до суду, 02.09.06 р., тобто день відчуження ОСОБА_1 легкового автомобіля. Позивач вважає датою виникнення підстав, що дають йому право на звернення з даним позовом до суду, 03.04.14 р., тобто дату набуття чинності постанови Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.14 р. по справі № 820/10933/13-а (залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.14 р.) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області, якою стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32159,3 грн. як помилково сплачений ним при придбанні 26.05.11 р. легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S 500 L 4 МАТІК, номер кузову НОМЕР_4. При цьому апелянт зазначає, що до ухвалення цієї постанови правовідносини між ОСОБА_1 та державою щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів були врегульовані однаковим застосуванням п. 7 ч. 1. ст. 1 Закону «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» - збір сплачувався при придбанні легкового автомобіля.
Також апелянт зазначив, що 01.03.13 р. ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду щодо повернення 32159,30 грн. збору, сплаченого ним 27.05.11 р. при придбанні легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S 500 L 4 МАТІК, номер кузову НОМЕР_4., але при цьому станом на 01.03.13 р. з дати придбання зазначеного автомобіля та сплати збору пройшов строк 21 місяць. Після одержання відмови Пенсійного фонду ОСОБА_1 звернувся за поверненням збору до адміністративного суду. При розгляді цієї справи № 820/10933/13-а Харківським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 28.01.14 р. було зазначено, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду в шестимісячний строк після одержання відмови Пенсійного фонду, незважаючи на те, що з дати придбання автомобіля до дати звернення за поверненням збору минуло не шість місяців, а двадцять один.
Наведені обставини на думку апелянта свідчать про те, що оскільки дата відмови Пенсійного фонду повернути кошти цілком залежить від дати звернення до нього ОСОБА_1, все вищенаведене свідчить про відсутність в судовій практиці будь-яких обмежень в строках для ОСОБА_1 у зверненні за поверненням коштів з державного бюджету в даній категорії справ та про наявність обмежень в судовій практиці у строках звернення до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України. За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст. 100, ч. 9 ст. 155 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.
Колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно п. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Отже, строк у шість місяців у даній категорії справ визнано законодавцем достатнім для того, щоб суб'єкт владних повноважень звернувся з позовом до суду.
При цьому колегія суддів зазначає, що твердження апелянта про відсутність в судовій практиці будь-яких обмежень в строках для ОСОБА_1 у зверненні за поверненням коштів з державного бюджету в даній категорії справ є безпідставним, оскільки моментом для обчислення строку для звернення до адміністративного суду осіб, зокрема ОСОБА_1, є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В свою чергу, обчислення строку для звернення до адміністративного суду суб'єктів владних повноважень починається з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем адміністративний позов подано з пропуском, встановленого абз. 2 ч. 2 ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, оскільки підстави для звернення до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами виникли у позивача при відчуженні легкового автомобіля TOYOTA PRADO (2003), № дв.НОМЕР_3, номер кузову НОМЕР_2, тобто у 2006 році.
Положеннями ст. 100 КАС України встановлено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ч. 1 ст. 100 КАС України). Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 КАС України).
Необхідно зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Однак, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з позовом щодо зобов'язання сплатити кошти.
Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовних вимог без розгляду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.
Зважаючи на те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17150/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17150/14 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.14 р. по справі № 820/17150/14 за позовом Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області до ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С.
Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.