Справа: № 379/2493/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 08 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про визнання протиправними дії відповідача стосовно відмови здійснити перерахунок пенсії з урахуванням у складі заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням у складі заробітної плати суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати з листопада 2008 року.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 08 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області ОСОБА_2 в перерахунку пенсії без врахування матеріальної індексації - неправомірною. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести з 24.10.2014 року перерахунок пенсії державному службовцю ОСОБА_2 включивши в розрахунок заробітку для обчислення пенсії: матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 4874,70 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 4563,43 грн. в сум та індексацію в сумі 526.80 грн., з урахуванням довідки № 230 від 22.10.2014 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області і отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням індексації та матеріальної допомоги.
Проте, відповідачем було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з урахуванням вищезазначених виплат, обґрунтовуючи свою відмову відсутністю на це підстав.
Вважаючи вказану відмову незаконною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок призначеної пенсії позивачу було проведено не вірно, з порушенням та не правильним застосуванням законодавства, яке регулює це питання.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій.
Пунктом 1 постанови КМ України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв цього періоду на даній роботі.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань та індексація входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року та від 28 травня 2013 року.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальна допомога на соціально-побутові потреби та допомога на оздоровлення та індексація, відповідач діяв усупереч вимогам законів України та ряду підзаконних актів.
Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області - залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 08 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.