Справа: № 694/1806/14 Головуючий у 1-й інстанції: Нестерук Т.М.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Оксененка О.М.,
суддів - Ісаєнко Ю.А., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
ОСОБА_2 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про зобов'язання провести перерахунок та постійну виплату призначеної їй пенсії державного службовця, починаючи з 01.04.2014 року, з донарахуванням 5 років стажу роботи на посадах, що відносяться до державної служби, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», в розмірі 88 % заробітної плати, з яких сплачено єдиний та страхові внески, згідно з наданими довідками від 10.09.2014 року № 23-11/60-138 та № 23-10/60-139 про заробітну плату за 24 місяці перед призначенням пенсії державного службовця, з урахуванням зазначених в ній сум матеріальних допомог на оздоровлення та сум індексації заробітної плати, з проведеним корегуванням цих виплат, у зв'язку з підвищенням посадових окладів державним службовцям, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року № 700 та від 01.02.2008 року № 34.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 має загальний страховий стаж, з якого була розрахована пенсія державного службовця - 32 роки 9 місяців 9 днів та стаж державної служби - 13 років 9 місяців 18 днів.
Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області з 13.03.2007 року. Спочатку отримувала пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 06.08.2007 року їй призначено пенсію державного службовця, відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 83 % заробітної плати працюючого державного службовця. На момент звільнення 28.02.2012 року загальний страховий стаж позивача становив 37 років 4 місяці 1 день, стаж державної служби 18 років 4 місяці 10 днів. Розрахунок пенсії позивача управлінням Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області здійснювався без включення у розмір заробітної плати позивача матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації заробітної плати.
15 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду в Звенигородському районі Черкаської області із заявою про перерахунок розміру пенсії, з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та сум індексації заробітної плати.
22 вересня 2014 року УПФУ в Звенигородському районі Черкаської області надало відповідь, в якій відповідач відмовив в перерахунку призначеної пенсії з включенням до заробітної плати сум матеріальної допомоги та зазначив, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70% суми їхньої заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Вважаючи вказану відмову незаконною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок призначеної пенсії позивачу було проведено не вірно, з порушенням та не правильним застосуванням законодавства, яке регулює це питання.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» передбачено, що пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Таким чином, призначення державному службовцю пенсії та її перерахунок здійснюється з сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків.
Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про оплату праці», структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій.
Пунктом 1 постанови КМ України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 № 865 встановлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв цього періоду на даній роботі.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та індексація входила до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Такі висновки викладені і в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року №21-3а14, яка у відповідності до положень ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії з урахуванням таких виплат, як матеріальна допомога на оздоровлення та індексація, відповідач діяв усупереч вимогам законів України та ряду підзаконних актів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Умови та порядок пенсійного забезпечення державних службовців визначено статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» (набрали чинності з 01 травня 2014 року) та змінено розмір відсотку суми заробітної плати при призначенні пенсії на 70 відсотків від суми заробітної плати державного службовця.
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій державним службовцям регулює стаття 37-1 Закону України «Про державну службу», положення якої не змінювалися.
Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що при перерахунку пенсії державним службовцям має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому, внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до статті 37 Закону України «Про державну службу» щодо розміру пенсії у відсотках, стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, не є вичерпними. Конституцій права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2013 № 21-445а13 (номер в ЄДРСР 36475603), яка у відповідності до положень ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування.
Враховуючи викладене, апелянтом не було надано доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а висновки суду першої інстанції є такими, що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення, а постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Оксененко
Судді:
Ю.А. Ісаєнко
І.В. Федотов
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Ісаєнко Ю.А.
Федотов І.В.