Справа: № 826/17595/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.
при секретарі: Гімарі Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови від 02.10.2014 ВП № 17364044, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування постанови від 02.10.2014 ВП № 17364044, зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року у задоволені позову - відмовлено.
На вказану постанову представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія» від 28.10.2010 №208/12 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса, 12.02.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження ВП№17364044.
Постановою відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.10.2014 ВП№17364044, виконавчий напис від 21.12.2009 повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», встановлено, що протягом дії даного Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Таким чином, положеннями вказаного закону накладено тимчасову заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави згідно із статті 4 Закону України «Про заставу», та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявної в матеріалах виконавчого провадження інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу держаних виконавців від 02.10.2014 №71788785 у власності ОСОБА_2 перебуває лише об'єкт нерухомого майна, який перебуває в іпотеці, а саме квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, співвласником даної квартири зазначено майнового поручителя ОСОБА_2 - ОСОБА_3. При цьому, загальна площа квартири, що є предметом іпотеки, складає 50,12 кв.м.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що оскільки, об'єкт нерухомого майна, який перебуває в іпотеці, а саме квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у якій мешкає ОСОБА_2 підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.10.2014 ВП№17364044 прийнята відповідачем правомірно та в межах діючого законодавства України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов позивача є безпідставним, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур
Судді: І.Л. Желтобрюх
О.О. Шостак
Ухвалу складено у повному обсязі 27.01.2015.
.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Шостак О.О.
Желтобрюх І.Л.