Головуючий у 1 інстанції - Ясинський О.В.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
28 січня 2015 року справа №242/2016/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
28 січня 2014 року справа №242/2016/14-а
приміщення суду за адресою:84301, м.Краматорськ, вул..Марата,15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 02 липня 2014 року у справі №242/2016/14-а за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.06.2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії УПФУ в м.Селидове про відмову врахувати при перерахунку її пенсії достовірні відомості про фактично нараховані та сплачені суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення суціально-побутових питань та індексації грошових доходів на підставі наданої нею довідки від 12.11.2013 р. за № 69/08-28, які враховуються при розрахунку пенсії та з яких сплачено страхові внески; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату його пенсії державного службовця з урахуванням вказаних сум, починаючи з часу перерахунку пенсії, тобто з 14.11.2013 року; зобов'язати відповідача врахувати всі види оплати праці, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, включаючи суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на вирішення соціально-побутових питань та суми індексації грошових доходів, як складові заробітної плати.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 02 липня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги наголошує на правомірності своїх дій і зазначає, що матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань та суми індексації заробітної плати не можна віднести до надбавок, передбачених ст. 33 Закону України «Про державну службу», оскільки дані виплати носять разовий характер та не є складовою частиною заробітної плати, а сам факт утримання з їх сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення їх до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії державного службовця. Крім того, апелянт наполягає на пропущенні позивачкою передбаченого статтею 99 КАСУ строку для звернення до адміністративного суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в УПФУ в м.Селидове Донецької області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
14.11.2014 року позивач звернулася до УПФУ із заявою про перерахунок її пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідки від 12.11.2014 № 69/08-28, однак, відповідач рішенням від 19.011.2014 відмовив їй в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що виплати, які зазначені в довідці, а саме матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, допомога на оздоровлення та індексація грошових доходів не відносяться до інших надбавок, не є складовими заробітної плати державного службовця, а тому не враховуються при розрахунку пенсії державного службовця.
Відмова відповідача є предметом даного позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.
Так, статтею 37 Закону України «Про державну службу» (Закон №3723) установлено, що пенсія державним службовцям призначається від суми їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» (Закон №108) встановлено, що заробітна плата - це винагорода , обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 2 цього Закону, в структуру заробітної плати входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з ч.2 ст. 33 Закону №3723, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, відповідно до якої, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу (прибутку), сукупного оподаткованого доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори)до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховується: сума витрат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності зазначеним Законом, з яких згідно цього Закону були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше нараховуються внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за змістом наведених норм, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування враховуються в заробіток (доход) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11.
Частиною першою статті 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Колегія суддів вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій, як передбачено ч.2 ст.71 КАС України, і погоджує висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки з наданої позивачки довідки вбачається, що на суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та суми індексації заробітної плати нараховувався збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому ці суми мають бути враховані при обчисленні пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності поновлення позивачці строку звернення до адміністративного, оскільки нею надані медичні документи про знаходження на стаціонарному лікуванні в періоді перебігу цього строку (а.с.19).
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 02 липня 2014 року в адміністративній справі №242/2016/14-а -залишити без задоволення, а постанову суду -залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: Л.В. Губська
Судді: Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко