Головуючий у 1 інстанції - Моцний О.С.
Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
28 січня 2015 року справа №242/3066/14-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: ГеращенкаІ.В., Арабей Т.Г., Губської Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року у справі № 242/3066/14-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19 вересня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій управління щодо незарахування позивачу періоду роботи позивача на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року до пільгового стажу і періодів роботи з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля»; зобов'язання управління зарахувати позивачу період роботи з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року на підприємстві ЗГП «Мегавахт» до пільгового стажу за Списком № 1; зобов'язання управління зарахувати період роботи позивача у Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 до страхового стажу; зобов'язання управління провести позивачу перерахунок пенсії з 08 липня 2014 року з урахуванням пільгового стажу за період з 02 квітня 1993 року по 31 червня 1995 року і страхового стажу за період з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року (а.с. 2-3).
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області щодо незарахування при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу до пільгового стажу періодів його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року та на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року. Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням періодів його роботи на підприємстві ЗГП «Мегавахт» з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року та на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року (а.с. 40-41).
Не погодившись з судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року у справі № 242/3066/14-а про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги управлінням зазначено, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, оскільки судом не взято до уваги відсутність у позивача необхідних документів щодо проведення атестації робочого місця, які впливають на зарахування періоду роботи до пільгового стажу. Зазначив, що підприємством на якому працює позивач не перераховані управлінню страхові внески. Вважає, що при відмові у перерахунку пенсії управління діяло в межах та у спосіб, передбачених законодавством України (а.с. 43-47).
Позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Колегія суддів розглядає дану справу відповідно до вимог ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області та отримує пенсію за віком з 08 липня 2014 року (а.с. 31). ОСОБА_4 працює на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» (а.с. 12).
Повідомленням Управління Пенсійного Фонду України в м. Селидове Донецької області № 2909 від 22 липня 2014 року доведено до ОСОБА_4, що при обчисленні його пенсії не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року на ЗГП «Мегавахт» за провідною професією прохідник і гірник очисного забою, так як підприємство ліквідоване та пільгова довідка не надана, а також періоди роботи з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», що обумовлено несплатою щомісячних страхових внесків підприємством до Пенсійного Фонду України (а.с. 13).
Як вбачається з трудової книжки позивача Серії НОМЕР_1 від 18 грудня 1984 року, ОСОБА_4 з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року працював на ЗГП «Мегавахт» на посаді прохідника і гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (а.с. 9-12), що також підтверджується архівною довідкою архівного відділу Селидівської міської ради № 14-47-111 від 23 березня 2014 року (а.с. 16).
Згідно довідки № 620 від 11 вересня 2014 року, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», страхові внески до органу пенсійного фонду за періоди роботи позивача з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року на цьому підприємстві сплачені підприємством в повному обсязі (а.с. 18).
Суд першої інстанції, приймаючи спірну постанову, виходив з того, що позивачем підтверджено наявність в нього трудового стажу за період роботи з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року та з того, що неперерахування підприємством, на якому працює позивач, страхових внесків управлінню не є підставою для відмови у зарахуванні позивачу стажу при перерахунку пенсії позивачу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом, і за який сплачено страхові внески.
Перерахунок пенсій у зв'язку зі збільшенням страхового стажу регулюється ст. 42 Закону № 1058, ч. 4 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону.
За приписами ст. 113 Закону № 1058 держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення, перерахунку і виплати пенсій та доплат до них, повинно діяти відповідно до вимог закону і здійснювати позивачу відповідні перерахунки, але таких перерахунків не проводило, чим допустило протиправну бездіяльність.
Отже, наявність заборгованості Відокремленого підрозділу «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля» перед Пенсійним фондом України по страховим внескам не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія за віком на пільгових умовах за Списком 1 призначено позивачу з 08 липня 2014 року (а.с. 31).
Згідно довідки № 620 від 11 вересня 2014 року, виданої Відокремленим підрозділом «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля», страхові внески до органу пенсійного фонду за періоди роботи позивача з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року на цьому підприємстві утримувалися з позивача та сплачені підприємством в повному обсязі (а.с. 18).
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що наявні правові підстави для зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача з 27 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 лютого 2014 року по 14 липня 2014 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Курахівська» Державного підприємства «Селидіввугілля».
Крім того, із заробітної плати позивача щомісячно утримуються суми страхових внесків і позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює. Тому посилання апелянта на ту обставину, що утримання із заробітної плати позивача були значно меншими, чим це передбачено законодавством, є необґрунтованими.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання управління зарахувати період роботи з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року на підприємстві ЗГП «Мегавахт» до пільгового стажу за Списком № 1 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах» (далі - Порядок) цей порядок регулює застосування Списків при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а, б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
Відповідно до п. 1 цього Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Як вбачається з трудової книжки позивача Серії НОМЕР_1 від 18 грудня 1984 року, ОСОБА_4 з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року працював на ЗГП «Мегавахт» на посаді прохідника і гірника очисного забою з повним робочим днем під землею (а.с. 9-12), що також підтверджується архівною довідкою архівного відділу Селидівської міської ради № 14-47-111 від 23 березня 2014 року (а.с. 16).
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що незарахування відповідачем при призначені пенсії до пільгового стажу позивачу періоду його роботи з 02.04.1993 року по 30.06.1995 року працював на ЗГП «Мегавахт» на посаді прохідника і гірника очисного забою з повним робочим днем під землею необґрунтованими.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо не зарахування відповідачем при призначені пенсії до пільгового стажу ОСОБА_4 періоду його роботи з 02 квітня 1993 року по 30 червня 1995 року на ЗГП «Мегавахт» на посаді прохідника і гірника очисного забою з повним робочим днем під землею є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Посилання апелянта в апеляційні скарзі на відсутність даних про проведення атестації робочого місця на ЗГП «Мегавахт», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 1 серпня 1992 року (далі - Порядок), і розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно із пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» і «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списками № 1 та № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Як вбачається з архівної довідки Архівного відділу Селидівської міської ради № 14-47-111 від 27 вересня 2014 року право на пільгову пенсію по Списку № 1, розділ І «Гірничі роботи» підрозділ І «Підземні роботи у шахтах» ОСОБА_4 підтверджено Наказом ЗГП «Мегавахт» № 55-к від 31 серпня 1999 року «Про підсумки атестації робочих місць по умовам праці» (а.с. 16).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції посилання апелянта на відсутність атестації робочого місця позивача у спірний період вважає хибними.
Щодо посилання апелянта на відсутність права у суду першої інстанції для зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, оскільки це є виключної компетенції Пенсійного органу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 58 Закону № 1058-IV на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів ПФУ, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення № 384/2011), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує у даних правовідносинах владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійснені ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд має право на відновлення порушеного права позивача при здійснені Управлінням Пенсійного фонду владних управлінських функцій, а тому посилання апелянта на ці обставини є необґрунтованими та недопустимими.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 183-2, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року у справі № 242/3066/14-а - залишити без задоволення.
Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 30 жовтня 2014 року у справі № 242/3066/14-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції
Судді І.В. Геращенко
Т.Г.Арабей
Л.В. Губська