29.01.2015 Справа № 912/3153/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;
суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.
при секретарі судового засідання: Малик С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Гичко М.В., представник за довіреністю б/н від 29.09.2014;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2014 по справі № 912/3153/14 (суддя Вавренюк Л.С.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм», м. Київ
до Комунального закладу «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер», м. Кіровоград
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області, м. Кіровоград
та Міністерства фінансів України, м. Київ
про стягнення 128363,84 грн., -
15 грудня 2014 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального закладу «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» заборгованість в сумі 128363,84 грн., з яких: 96000,00 грн. - основного боргу, 19392,00 грн. інфляційних втрат, 5791,56 грн. - 3 % річних, 500,00 грн. - пені, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2567,28 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу (частковою оплатою за поставлений позивачем товар) та наявністю заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар, у сумі 96000,00 грн., правомірністю нарахування позивачем пені у сумі 500,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру неустойки), 3 % річних у сумі 5791,56 грн. та інфляційних втрат у сумі 19392,00 грн.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22.12.2014 по справі № 912/3153/14 Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» повернуто з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір у сумі 2086,84 грн., перерахований за платіжним дорученням № 451 від 29.08.2014.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 23.12.2014 виправлено арифметичну помилку, допущену в другому абзаці резолютивної частини рішення господарського суду від 15.12.2014 по справі № 912/3153/14, вказано правильну суму загальної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача у сумі 121683,56 грн.
Непогоджуючись з даним рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування господарським судом всіх обставин справи, недоведеність встановлених судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, а також прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилається в апеляційній скарзі на те, що місцевим господарським судом відкрито проігноровано відсутність доказів наявності коштів на рахунку відповідача та відсутність доказів навмисного ухилення відповідача від виконання обов'язку щодо оплати за поставлений позивачем товар.
Скаржник вважає, що відсутність коштів на його рахунку звільняє Комунальний заклад «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» від відповідальності, оскільки не проведення оплати сталося з підстав відсутності фінансових асигнувань з державного бюджету за програмою субвенції в 2012 році, що на його думку є підставою визнання останнього неналежним відповідачем.
Між тим, скаржник вважає, що належним відповідачем по справі слід залучити Міністерство фінансів України, оскільки умовами договору № 7У від 13.09.2012 передбачено оплату за рахунок коштів, отриманих як субвенція саме з державного бюджету на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я.
Також, скаржник посилаючись на ч. 3 ст. 692 ЦК України, якою передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, вважає, що по справі відсутні докази користування відповідачем чужими грошовими коштами, а тому безпідставним є задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних від простроченої суми.
Крім того, скаржник вважає, що місцевим господарським судом в порушення ст. 49 ГПК України, помилково покладено судові витрати по справі повністю на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено частково то й розмір судових витрат, на думку апелянта, повинен був розподілятися судом пропорційно задоволеним позовним вимогам.
08.01.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2015 о 10:15 год.
Відповідач надіслав на адресу апеляційного господарського суду клопотання, згідно якого просив суд врахувати складне фінансово-економічне становище відповідача та розглянути справу без участі представника КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» (а. с. 50-51 том 2).
Представник позивача надіслав на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, згідно якого просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2014 по справі № 912/3153/14 без змін (а. с. 43-46 том 2).
Головне управління державної казначейської служби України явку у судове засідання повноважного представника не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило.
Міністерство фінансів України явку у судове засідання повноважного представника не забезпечило, але надало пояснення по справі. Вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, оскільки, згідно ст. 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання погашення кредиторської заборгованості має вирішуватися відповідними місцевими органами влади за рахунок коштів місцевих бюджетів (а. с. 38-40 том 2).
29.01.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення зміні або скасуванню, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів даної справи, 13 вересня 2012 року між продавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Фарм» (далі - позивач) та покупцем - Комунальним закладом «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» (далі - відповідач) укладено договір № 7У (далі - договір), за умовами (п. 1.1.) якого продавець зобов'язується у вересні - жовтні 2012 року поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити товар (а. с. 19-20).
Пунктом 1.2. договору сторони визначили найменування товару: устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне (медичне обладнання): апаратура медична різна (код 33.10.1 у відповідності з Державним класифікатором продукції та послуг ДК016-97) згідно Специфікації (додаток 1).
Згідно умов п. 3.1. договору ціна договору становить 4763000,00 грн. без ПДВ. На дату укладення договору, відповідно до кошторисних призначень, бюджетні зобов'язання виникають на суму 4763000,00 грн. (п. 3.3. договору).
Порядок здійснення розрахунків за договором погоджено сторонами у розділі 4 договору.
Так, згідно п.п. 4.1. - 4.3. договору, розрахунки здійснюються в українській національній валюті - гривні у безготівковій формі платіжним дорученням; оплата здійснюється покупцем протягом семи робочих днів після поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані товари здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок; оплата за товар здійснюється покупцем залежно від реального фінансування видатків, згідно затверджених кошторисних призначень.
За умовами розділу 5 договору, продавець самостійно та за свій рахунок має поставити товар протягом вересня - жовтня 2012 року за адресою: м. Кіровоград, вул. Ялтинська, 1; датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної; зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця за адресою останнього.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 (п. 10.1. договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Сторонами підписано Специфікацію до договору, якою визначено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару (а. с. 21 том 1).
Шляхом підписання додаткової угоди від 31.12.2013 № 1 до договору, продавець та покупець дійшли згоди продовжити дію договору до 31.03.2013 для виконання повних розрахунків (а. с. 23 том 1).
На виконання умов договору позивачем за видатковими накладними: № АФ-0000303 від 26.09.2012 на суму 3111000,00 грн., № АФ-0000304 від 26.09.2012 на суму 350000,00 грн., № АФ-0000305 від 26.09.2012 на суму 170000,00 грн., № АФ-0000306 від 26.09.2012 на суму 180000,00 грн., № АФ-00003809 від 18.10.2012 на суму 96000,00 грн., № АФ-0000403 від 22.10.2012 на суму 60000,00 грн., № АФ-0000479 від 16.11.2012 на суму 700000,00 грн., № АФ-0000484 від 23.11.2012 на суму 96000,00 грн., протягом 26.09.2012 - 23.11.2012 поставлено покупцю товар на загальну суму 4763000,00 грн. (а. с. 26-27, 29, 31, 33, 35, 37, 39, 41 том 1).
Вказані вище видаткові накладні містять відмітку про отримання товару відповідачем, а саме: підпис повноважного представника покупця та відтиск печатки підприємства у графі «Отримав (ла)».
Протягом всього періоду поставок (з 26.09.12 р. по 23.11.12 р.) позивачем виставлялись наступні рахунки - фактури на оплату відповідачем товару, а саме: № АФ-0000306 від 26.09.2012 на суму 3111000,00 грн., АФ-0000309 від 26.09.2012 на суму 350000.00 грн., № АФ0000310 від 26.09.2012 на суму 170000,00 грн., № АФ-0000311 від 26.09.2012 на суму 180000.00 грн., № АФ-0000354 від 17.10.2012 на суму 96000,00 грн., № АФ-0000370 від 22.10.2012 на суму 60000,00 грн., № АФ-0000427 від 16.11.2012 на суму 70000,00 грн., № АФ-0000431 від 23.11.2012 на суму 96000,00 грн. (а. с. 24-25, 28, 30, 32, 34, 36, 38, 40 том 1).
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу лише 4667000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача (а. с. 42- 46 том 1).
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 96 000,00 грн. (4763000,00 грн. - 4667000,00 грн. = 96000,00 грн.), що не заперечується відповідачем та підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 04.07.2014 (а. с. 15 том 1).
Оскільки зазначену заборгованість відповідач не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, правовідносини за якими регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом поставки, згідно ч. 1 ст. 266 ГК України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Як передбачено ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно положень ЦК України про договір купівлі-продажу, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, відповідач у своєму відзиві на позов стверджував, що відповідно до вимог Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.03.12 № 309, Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про здійснення державних закупівель» (що діяв на той час), відповідачем по отриманню товару відразу було вжито заходів щодо реєстрації даного факту та підтвердження реєстрації оплати в ГУДКСУ у Кіровоградській області.
Однак, 28.12.2012 відповідач отримав повідомлення про повернення фінансування, для одержання якого комунальним закладом вжито всіх належних заходів, та із вказаної дати сума 503000,00 грн. (у т. ч. 96000,00 грн. для оплати позивачу) рахується як кредиторська заборгованість державного бюджету.
Вказані фінансові зобов'язання були передбачені в кошторисі відповідача, що підтверджується довідками про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2012 рік, довідками про зміни до помісячного розпису спеціального фонду бюджету на 2012 рік, зведенням показників спеціального фонду кошторису на 2012 рік (а. с. 83-88).
Головним управлінням Державної казначейської служби України у Кіровоградській області 30.11.2012 р. зареєстровано бюджетні фінансові зобов'язання Кіровоградського обласного онкологічного диспансеру за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам по КТКВК 080201 «Спеціалізовані лікарні та інші спеціалізовані заклади (центри, диспансери, госпіталі для інвалідів ВВВ, лепрозорії, медико-санаторні частини тощо, що мають ліжкову мережу)» у сумі 69,0 тис. грн. (а. с. 163 том 1).
Станом на 01.01.2013 зазначені фінансові зобов'язання залишились неоплаченими, оскільки на єдиному казначейському рахунку відсутні необхідні залишки коштів.
Як вбачається з листа Головного управління казначейської служби України у Кіровоградській області від 15.05.2014 № 07-02-7/689-4837 «Про надання інформації» протягом 2013-2014 років, у зв'язку з відсутністю відповідної програми державного бюджету, асигнування на погашення вказаної вище заборгованості не відкривалися (а. с. 141 том 1). Таким чином, у розпорядника бюджетних коштів відсутні повноваження для подання до органу казначейства відповідних зобов'язань для перереєстрації заборгованості.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з підтвердженням матеріалами справи отримання відповідачем товару на загальну суму 4763000,00 грн. та відсутність доказів його повної оплати в установлений договором строк, колегія суддів вважає правомірним рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ «Альянс Фарм» про стягнення з Комунального закладу «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» суми основного боргу у розмірі 96000,00 грн.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те, що відсутність бюджетних асигнувань, на які посилається відповідач, не звільняють останнього від обов'язку виконати взяте на себе зобов'язання та відповідальності за його невиконання, з огляду на наступне.
Як встановлено ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно ст. 617 ЦК України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України (постанови від 26 грудня 2011 року по справі № 9/400 та від 15 травня 2012 року по справі № 11/446), а також визначається в п. 1.10. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Згідно ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 7.5. договору, покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми недоплати за кожен день затримки.
У відповідності до зазначеного пункту позивачем здійснено нарахування пені за період з 05.12.2012 по 05.06.2013 у сумі 7180,00 грн. (а. с. 14 том 1).
Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення суми штрафних санкцій до 500,00 грн. (а. с. 6-7 том 2).
Так, дійсно, нормами ЦК України, ГК України та ГПК України передбачено можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню. Однак таке зменшення можливе лише при наявності певних умов.
Так п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України надає суду право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Частина третя ст. 551 ЦК України передбачає, що суд може зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною першою ст. 233 ГК України також встановлено таку можливість, але згідно приписів цієї статті при зменшенні розміру неустойки повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій акцентував увагу суду на тому, що є єдиним в області комунальним закладом, що надає високоспеціалізовану медичну допомогу онкологічним хворим Кіровоградської області та фінансується з місцевого (обласного) бюджету. При цьому вказав, що протягом останніх років заклад фінансується на 30-40% від реальної потреби.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач обґрунтував свою позицію і довів наявність виняткових обставин, які надали можливість місцевому господарському суду застосувати вищевказані норми права та зменшити розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені до 500,00 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) нараховані 3% річних у сумі 5791,56 грн. за період з 05.12.2012 по 31.11.2014 та втрати від інфляції у сумі 19392,00 грн. за період з 05.12.2012 по 31.11.2014, які на думку колегії суддів правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача (а. с. 245 том 1).
Таким чином, з урахуванням зменшення місцевим господарським судом суми штрафних санкцій, позов правомірно задоволено частково.
Посилання апелянта на той факт, що відсутність коштів на рахунку відповідача звільняє Комунальний заклад «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» від відповідальності та є підставою для визнання останнього неналежним відповідачем, колегією суддів відхиляється, оскільки згідно п. 1.3. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2012 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.
Місцевий господарський суд, з висновком якого погоджується й колегія суддів, у своєму рішенні правильно зазначив, що ні Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області, ні Міністерство фінансів України не є зобов'язаною стороною у правовідносинах сторін, тому відповідно не можуть нести разом або кожен окремо відповідальність за невиконання зобов'язання покупця за договором.
Таким чином, відповідач є зобов'язаною стороною за договором № 7У і має самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про те, що місцевий господарський суд не мав достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, оскільки відсутність у боржника грошових коштів на його рахунках в банку та неможливість виконання боржником грошового зобов'язання не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Посилання апелянта на неправомірність стягнення за рішенням суду суми судового збору у розмірі 2567,28 грн., колегія суддів також відхиляє, оскільки, згідно п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Тобто суму судового збору, яка підлягає стягненню за рахунок іншої сторони, необхідно розраховувати від заявленої позивачем до стягнення суми без урахування зменшення неустойки за рішенням суду.
Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин в справі, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.
На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального закладу «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2014 по справі № 912/3153/14 залишити без змін.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 03.02.2015
Головуючий Ю.Б. Парусніков
Судді Л.М. Білецька
Т.А. Верхогляд