Справа: № 825/3910/14 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.
Іменем України
02 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при серетарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання дій протиправними, стягнення грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання дій відповідача щодо ненарахування та невиплати всіх належних позивачу сум при звільненні протиправними; стягнення на його користь 7621,08 грн., з яких: 6241,08 грн. - одноразової грошової допомоги та 1380,00 грн. - виплата окладу за спеціальним званням; зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток з урахуванням індексації заробітної плати та компенсаційних виплат за весь час затримки платежів починаючи з 27.02.2013 по день фактичного розрахунку.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року адміністративний позов було задоволено частково.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток та компенсаційні виплати за весь час затримки платежів починаючи з 27 лютого 2013 року по день фактичного розрахунку і прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 звільнений у запас з 26.02.2013 за пунктом 99, підпункту " 3" (за станом здоров'я) Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного та виключений з усіх видів забезпечення з 27.02.2013. Вислуга на день звільнення у позивача становить 06 років 06 місяців 25 днів, що підтверджується наказом Управління Держтехногенбезпеки у Чернігівській області № 21о/с від 26.02.2013.
Середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні повні два місяці складає грудень 2012 - 2056,20 грн., січень 2013 - 2104,50 грн., оклад за спеціальним званням - 115,00 грн., що підтверджується довідкою від 14.11.2014 № 107.
Пунктом 15.3 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 № 447 (далі - Інструкція) передбачено виплату особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби за станом здоров'я, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 17.1 Інструкції встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів без права на пенсію, виплачується оклад за спеціальним званням протягом одного року з дня звільнення.
В свою чергу, Управлінням Держтехногенбезпеки у Чернігівській області, в порушення вищезазначених норм, позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та оклад за спеціальним званням протягом одного року з дня звільнення, про що свідчить довідка Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 14.11.2014 № 107.
Представник відповідача посилається на те, що позивачу не проведені вказані виплати у зв'язку з усуненням його від обов'язків на підставі пункту 13.1 Інструкції №447, про що надав наказ № 3о/с від 10.01.2013.
Проте, як вірно було зазначено судом першої інстанції, пункт 13.1 Інструкції не регулює питання виплати одноразової грошової допомоги при звільнення особи зі служби за станом здоров'я, а тому дії Управління Держтехногенбезпеки у Чернігівській області щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та окладу за спеціальне звання протягом одного року з дня звільнення є протиправними.
Крім того, грошова допомога при звільненні, як державна соціальна підтримка, є формою соціального забезпечення громадян, гарантією реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 "Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати", зі змінами, порядок визначення розміру середнього заробітку регулюється вказаною постановою. При цьому, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за повні останні два календарні місяці роботи, що передували настанню певної події.
Як вбачається з довідки від 14.11.2014 № 107, середньомісячне грошове забезпечення позивача за останні повні два місяці складає (2056,20+2104,50):2 =2080,35 грн., відповідно 50 % становить 1040,18 грн., вислуга років - 6, тому стягненню підлягає 6241,08 грн. (1040,18 * 6).
Крім того, позивачу, як особі, звільненій зі служби за станом здоров'я відповідно до пункту 3.2. Інструкції поряд із виплатою одноразової допомоги зберігається виплата окладу за спеціальним званням протягом одного року з дня звільнення, тому стягненню підлягає сума 1380,00грн.(115,00 *12=1380,00).
Посилання відповідача на те, що вказана виплата не нарахована з тих підстав, що позивач був працевлаштований, суд до уваги не бере, оскільки в розділі ХVII Інструкції, що визначає порядок виплати окладу за спеціальним званням, такої підстави не передбачено.
Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на користь позивача 6241 (шість тисяч двісті сорок одна) грн. 08 коп. та окладу за спеціальне звання - 1380 (одна тисяча триста вісімдесят) грн. 00 коп. є такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток з урахуванням індексації заробітної плати та компенсаційних виплат за весь час затримки платежів починаючи з 27.02.2013 по день фактичного розрахунку, суд вказує на таке.
Згідно статті 116 Кодексом законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 Кодексом законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, стаття 117 Кодексу законів про працю України передбачає обов'язок виплати працівникові середнього заробітку, а не стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні.
Одноразова грошова допомога у розмірі 50% місячного грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а тому положення статті 116, 117 Кодексом законів про працю України не поширюються на правовідносини щодо її невиплати у день звільнення.
Питання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, визначені Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) па індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати").
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України 21.02.2001 прийнято постанову №159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Відповідно до пункту 1 зазначеного Порядку дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплаті грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З аналізу вищевказаних норм, вбачається що компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати підлягають лише нараховані, але невиплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
Правовий та соціальний статус, умови проходження служби цивільного захисту визначається Кодексом цивільного захисту України та Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, якими не передбачено можливості стягнення компенсації за затримку виплати розрахунку при звільненні працівників цивільного захисту.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Як встановлено судом першої інстанції, виплата окладу за спеціальне звання, що є складовою грошового забезпечення, позивачу не нарахована, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 індексацію за виплату окладу за спеціальним званням.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев
суддя Н.Е.Старова
суддя В.В.Файдюк
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.