29 січня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/188/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Новик Н.С.,
за участю представника відповідача Литвиненко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання недійсною та скасування вимоги, -
Публічне акціонерне товариство «Чернігівторгбуд» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 03.12.2014 № Ю-12.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що при формуванні вимоги № Ю-12 від 03.12.2014 відповідачем залишено поза увагою, суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафі та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вже були визначені в тому числі вимогою від 05.08.2014 № Ю-12 на суму 49206,54 грн.
Отже, відповідачем безпідставно порушено процесуальні вимоги Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455.
Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 33-34).
Враховуючи викладене, ДПІ у м. Чернігові просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
ПАТ «Чернігівторгбуд» (код ЄДРПОУ 01547657), зареєстроване 17.07.1996 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, про що 03.08.2005 внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Чернігові від 21.01.1997 за № 01250, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 604965 (а. с. 23), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 24).
03.12.2014 Державною податковою інспекцією у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області було винесено вимогу № Ю-12 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 55669,56 грн (а. с. 8).
Не погоджуючись з винесеною вимогою від 03.12.2014 № Ю-12, позивач подав до скаргу на вищезазначену вимогу, однак рішенням Головного управління ДФС у Чернігівській області від 25.12.2014 № 441/10/25-01-10-05-15 про результати розгляду скарги вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а. с. 10-11).
Також, позивачем було подано скаргу на вимогу від 03.12.2014 № Ю-12 до ДФС України, однак рішенням ДФС України про результати розгляду скарги вимогу залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а. с. 12-13).
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 13.7 ст. 13 Закону органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Згідно ч. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
- якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;
- якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога надсилається:
платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.
Відповідно до п. 6.4 Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату недоїмки за формою згідно з додатком 6.
При формуванні вимоги їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).
Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язок з ведення діловодства та архівного зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у органі доходів і зборів.
Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі або відокремленому підрозділу, якщо її передано службовій особі такого платника під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.
Якщо платник на день надсилання йому органом доходів і зборів вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.
У разі коли неможливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги платнику працівник, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, підшиває корінець такої вимоги з відміткою про вручення до справи платника та: якщо вимога органу доходів і зборів скасовується чи змінюється судом (господарським судом), то підшиває примірник (копію) рішення суду (господарського суду) до справи платника поряд з корінцем від вимоги, щодо якого відбувся судовий розгляд; у разі списання недоїмки у випадках, визначених статтею 25 Закону, - копію рішення про списання.
Відповідно до п. 6.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Таким чином, суд приходить до висновку, що винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає вимогам п. 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України та ст. 61 Конституції України, оскільки сформована з врахуванням суми боргу попередньої вимоги - 49206,64 грн.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 6.9 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначено, по-перше, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату; по-друге, вимога про сплату боргу є виконавчим документом; по-третє, вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.
Отже, відповідач мав право на винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) лише в частині зростання суми боргу наступного базового звітного періоду.
При цьому, норми чинного законодавства не передбачають відкликання попередньої вимоги про сплату боргу з моменту винесення нової вимоги, що ще раз підтверджує той факт, що остання повинна формулюватись лише на суму зростання боргу.
Аналогічна правова позиція викладена і в ухвалі Вищого адміністративного суду від 10.12.2014 по справі № К/800/52525/14.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 позов задоволено в частині визнання протиправною та скасування вимог від 04.04.2014 № Ю-12 у сумі 32045,40 грн (а. с. 19-21).
Задовольняючи позовні вимоги шляхом визнання вимоги саме протиправною суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору с сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним або недійсним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним-індивідуального акта.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є індивідуальний акт, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності винесення вимоги про сплату боргу від 03.12.2014 № Ю-12 в частині суми - 49206,64 грн.
В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, за необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Чернігівторгбуд», - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 03.12.2014 № Ю-12 в частині суми боргу 49206 (сорок дев'ять тисяч двісті шість) грн 64 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан