"29" січня 2015 р. м. Київ К/800/16380/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Сумський фарфоровий завод" про скасування постанови,
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року,
встановив:
В листопаді 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - управління ПФУ) звернулось з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) про визнання незаконною і скасування постанови від 30.10.2013 р. ВП № 40510222 про закінчення виконавчого провадження.
Позов обґрунтувало тим, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) запису про рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Сумський фарфоровий завод" щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не є підставою для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не є припиненням юридичної особи в розумінні Цивільного і Господарського кодексів України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати прийняте ним рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови боржник - ПАТ "Сумський фарфоровий завод" існував і щодо нього не було порушено справу про банкрутство.
В запереченні на касаційну скаргу відділ ДВС просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, вказуючи на її законність і обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на виконанні у відділі ДВС знаходилось виконавче провадження ВП № 40510222 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Сумським окружним адміністративним судом 15.10.2013 р. у справі № 818/6861/13-а, про стягнення з ПАТ "Сумський фарфоровий завод" на користь управління ПФУ заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списками № 1 і № 2 за липень 2013 року в сумі 10574,13 грн.
30.10.2013 р. державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 49, частин другої і третьої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру відомостей про рішення загальних зборів акціонерів ПАТ "Сумський фарфоровий завод" щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації, а також у зв'язку з ухваленням Сумським окружним адміністративним судом постанови від 05.09.2013 р. у справі № 818/7494/13-а про зобов'язання відділу ДВС надіслати (передати) ліквідаційній комісії ПАТ "Сумський фарфоровий завод" виконавчі документи, боржником за якими є вказана юридична особа (скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 р.).
Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.
Згідно з частинами першою і другою статті 104 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації; юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, ліквідація юридичної особи в розумінні пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" означає не проведення процедури припинення юридичної особи, а факт відсутності її існування.
Як встановлено судом першої інстанції, в Єдиному державному реєстрі немає запису про державну реєстрацію припинення ПАТ "Сумський фарфоровий завод".
За наведених обставин окружний суд дійшов обґрунтованого висновку, що внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи щодо припинення юридичної особи, як складової процедури державної реєстрації припинення юридичної особи, врегульованої статтями 34-36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не свідчить про припинення юридичної особи в установленому законом порядку та не є підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".
За приписами частин другої і третьої статті 67 Закону України "Про виконавче провадження" (діє в редакції Закону України від 04.11.2010 р. № 2677-VI) в разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У разі якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.
Правила цієї статті кореспондуються з пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції Закону України від 02.10.2012 р. № 5405-VI), який визначає окремою підставою для закінчення виконавчого провадження факт визнання боржника банкрутом.
Відповідно до частини четвертої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (доповненою згідно із Законом України від 22.12.2011 р. № 4212-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України від 02.10.2012 р. № 5405-VI) постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
За змістом статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників, а якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів - за рішенням суду в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку: якщо юридична особа припиняється за рішенням її учасників і в неї достатньо майна для задоволення вимог кредиторів, то виконавчі дії за виконавчим документом здійснюються до моменту ліквідації (державної реєстрації припинення юридичної особи) і виконавче провадження підлягає закінченню за пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо здійснюється судова процедура банкрутства, то закінчення виконавчого провадження відбувається за пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" після прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, висновок апеляційного суду про встановлення статтею 67 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованим, оскільки цією нормою регулюється порядок звернення стягнення на майно у разі реорганізації або ліквідації юридичної особи.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання незаконною і скасування постанови державного виконавця від 30.10.2013 р. про закінчення виконавчого провадження, на момент прийняття якої ПАТ "Сумський фарфоровий завод" не було визнано банкрутом і не ліквідовано.
Виходячи з приписів статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.
Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.