28 січня 2015 року м. Київ К/800/29918/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),
Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до відділу Держкомзему у Міжгірському районі Закарпатської області (далі - відділ Держкомзему) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року,
У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати наказ відділу Держкомзему від 3 серпня 2013 року №13-к «Про звільнення ОСОБА_3»; зобов'язати відділ Держкомзему проіндексувати та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та поновити на роботі з 8 серпня 2012 року; стягнути з відділу Держкомзему 9500 грн моральної шкоди.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звільнення позивача відбулось у зв'язку з ліквідацією сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему та скороченням посади головного державного інспектора цього сектору, та проведено з дотриманням норм КЗпП.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом начальника відділу Держкомзему від 8 червня 2012 року №24 «Про введення в дію структури та штатного розпису відділу Держкомзему», з 8 червня 2012 року введено в дію структуру, затверджену головою Держземагенства України від 16 травня 2012 року, штатний розпис відділу Держкомзему, затверджений Головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області від 23 травня 2012 року.
8 червня 2012 року начальником відділу Держкомзему попереджено ОСОБА_3 про вивільнення у зв'язку із скороченням посади, яку він займав, та зазначено, що у зв'язку з відсутністю у відділі вакантної посади, яка б відповідала кваліфікаційним вимогам позивача, запропонувати іншу посаду йому неможливо.
8 червня 2012 року працівниками відділу Держкомзему було складено акт про те, що ОСОБА_3 з попередженням ознайомлений, від підпису відмовився, один примірник попередження про майбутнє вивільнення забрав.
Наказом відділу Держкомзему від 3 серпня 2013 року №13-к позивача з 8 серпня 2012 року звільнено з посади головного державного інспектора сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку із скороченням посади.
Відповідачем було подано звіт про заплановане вивільнення працівників до Міжгірського районного центру зайнятості та звіт про фактичне вивільнення працівників.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Вимогами частини 2 статті 40 КЗпП передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Частиною 1 статті 42 КЗпП визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно із вимогами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас, власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Як встановлено судами шляхом порівняння штатного розпису відділу Держкомзему на 2010 рік та штатного розпису відділу Держкомзему на 2012 рік, сектор Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, посади завідувача та головного державного інспектора вказаного сектору ліквідовано. Натомість у секторі державного земельного кадастру та секторі землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель додатково введено по одній посаді головного спеціаліста.
В подальшому на вказані посади були прийняті особи з вищою спеціальною освітою в сфері землевпорядкування.
Згідно із вимогами посадової інструкції головного спеціаліста сектору державного земельного кадастру, спеціаліст повинен мати повну вищу освіту за спеціальністю «землевпорядкування та кадастр», «юридичну», або за спорідненою спеціальністю. Посадова інструкція головного спеціаліста сектору землеустрою, моніторингу, охорони, оцінки та ринку земель вимагає, що головний спеціаліст повинен мати освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, або, як виняток, іншу вищу освіту за умови навчання за фахом.
Із копії диплому серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_3 закінчив Кам'янець-Подільський економічний технікум за спеціальністю «бухгалтерський облік в сільськогосподарському виробництві» та здобув кваліфікацію «бухгалтер».
Крім того, із атестаційного листа від 23 грудня 2010 року вбачається, що позивач відповідає займаній посаді за умови здобуття вищої освіти за фахом «землевпорядкування».
Враховуючи те, що посаду головного державного інспектора сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель відділу Держкомзему було ліквідовано, а посади які б ОСОБА_3, відповідно до своєї кваліфікації, міг обіймати у відділі Держкомзему були відсутні, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем при звільненні позивача були дотримані норми трудового законодавства, а саме: повідомлено його про майбутнє вивільнення не пізніше, ніж за два місяці, подано звіт про заплановане вивільнення працівників до Міжгірського районного центру зайнятості та звіт про фактичне вивільнення працівників.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 3 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді Ю.Й. Рецебуринський В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб