21 січня 2015 року м. Київ К/9991/91196/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 по справі №2а-1870/5690/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 №0007051502/60977.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2011 скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» 08.12.2011 звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.12.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.09.2011.
В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, пункту 288.4, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, статей 1, 13, 15, 21, 30 Закону України «Про оренду землі».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Суми була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за січень-травень 2011року.
Перевіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» в період з січня по травень 2011 року користувалося земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки площею 0,5323га. за адресою місто Суми, вул. Шевченка, 20, строком до 23.06.2014, укладеного між Сумською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» (орендар). Згідно у мов договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1% від грошової оцінки землі щорічно.
Відповідно до умов вказаного договору позивачем розраховано, задекларовано та сплачено орендну плату за землю за вказану земельну ділянку у розмірі 5268,90грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за зазначений період на 10537,75грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в місті Суми складено акт від 19.07.2011 №5513/152/0240991 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.07.2011 №0007051502/60977, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб в сумі 10538,75грн., в тому числі за основним платежем 10537,75грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00грн.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодексу України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, законодавцем визначено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.
Таким чином, податковим органом правомірно визначену позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.07.2011 №0007051502/60977.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кінотеатр «Дружба» залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 по справі №2а-1870/5690/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв