21 січня 2015 року м. Київ К/9991/36224/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 по справі №2а/2370/6573/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укрп'єзо» до Державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Укрп'єзо» (далі - ВАТ «Укрп'єзо», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Черкаси (далі - ДПІ у місті Черкаси, відповідач) задоволено. Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у місті Черкаси від 17.03.2011 №00000692301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 224010,00грн., з яких 179208,00грн. - основний платіж та 44802,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №00000682301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 179207,00грн., з яких 143366,00грн. - основний платіж та 35841,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 31.05.2012 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 05.07.2012 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 11, 69, 70, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у місті Черкаси було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Укрп'єзо» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №482/23-2/14313889 від 17.02.2011.
Також, у період з 01.03.2011 по 09.03.2011 уповноваженими особами ДПІ у місті Черкаси було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Укрп'єзо», у зв'язку з отриманням скарги, за результатами якої контролюючим органом складено акт №696/23-2/14313889 від 15.03.2011.
На підставі висновків викладених у вказаних актах перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.03.2011 №00000692301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 224010,00грн., з яких 179208,00грн. - основний платіж та 44802,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №00000682301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 179207,00грн., з яких 143366,00грн. - основний платіж та 35841,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Підставою для збільшення ВАТ «Укрп'єзо» суми грошових зобов'язань став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок завищення суми валових витрат в загальному розмірі на 716834,00грн. та підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 143366,00грн.
Фактично висновок податкового органу про порушення ВАТ «Укрп'єзо» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Приватним підприємством «Т-Груп» (далі - ПП «Т-Груп») з огляду на нікчемність укладених правочинів, що свідчить про укладення угод без настання реальних правових наслідків.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що висновок податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів є неправомірним, оскільки первинними документами підтверджено настання реальних правових наслідків, зміну майнового стану сторін, а також безпосередній зв'язок проведених операцій з господарською діяльністю позивача. Суди спростували доводи суб'єкта владних повноважень стосовно формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із порушенням норм податкового законодавства.
Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.
Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.
При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.
В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з ПП «Т-Груп» підтверджуються матеріалами справи, зокрема, договором надання послуг, актами здачі-прийняття виконаних робіт, податковими накладними, довідками про вартість виконання підрядних робіт типової форми №КБ-3, платіжними дорученнями.
Крім того, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів у останніх.
Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Таким чином, слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з ПП «Т-Груп».
Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень від 17.03.2011 №00000692301 та №00000682301 та наявності підстав для задоволення позовних вимог є правильними.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 по справі №2а/2370/6573/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв