22 січня 2015 року м. Київ К/9991/64521/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012
у справі № 2а-17854/11/2670
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 №0001161704, №0001171704.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт від 19.05.2011 №5967/17-4-2512212484.
В акті перевірки зазначено, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2010 позивач отримав дохід на розрахунковий рахунок у 2009 році на загальну суму 1015908,50 грн. (без ПДВ). Таким чином, за результатами діяльності позивач в 2009 році перевищила обсяг виручки від реалізації продукції товарів, робіт, послуг на 515908,50 грн., чим порушила вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».
За результатами перевірки банківських виписок, сума валового доходу в 2010 році склала 1617844,00 грн. В зв'язку з перевищенням обсягу виручки в III кварталі 2009 року 500 тис. грн., доходи отримані в 2010 році оподатковуються на загальних підставах.
Як стверджував відповідач, а позивач не заперечував, до перевірки ФОП ОСОБА_2 не були надані документи підтверджуючі витрати за 2009 рік та 2010 рік.
Відповідач визначив з боку позивача порушення вимог пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.03.2003 №889-IV (зі змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон №889-IV), в результаті чого встановлено заниження отриманих доходів за 2009-2010 роки. Також було визначено порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту - Закон №168/97-ВР) зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.06.2011: №0001161704, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 240047,16 грн. та №0001171704, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500786,25 грн., з них 400629,00 грн. - основний платіж та 100157,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Згідно із ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продаж продукції (товарів, робіт, послуг).
Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.
Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку - фізичної особи у звітному податковому періоді.
Отже, доводи позивача про неправомірність визначення доходу підприємця лише на підставі банківських виписок судами вірно не взято до уваги.
Щодо валових витрат позивача, то до перевірки підприємцем не були надані документи, підтверджуючі витрати за 2009 рік і 2010 рік та докази того, що такі витрати є більшими, ніж 25 % від доходу.
Крім того, в матеріалах справи наявні пояснення позивача, в яких вона підтверджує те, що в 2009 році обсяг її виручки склав 1015908,50 грн., в 2010 році -1617844,00 грн., а валові витрати просила вираховувати в розмірі 25% від виручки.
Таким чином, враховуючи наведене вище та положення Інструкції Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, витрати були враховані відповідачем в розмірі 25% від суми доходу, яка склала у 2009 році - 128977,13 грн., оподатковуваний дохід - 386931,37 грн., а у 2010 році - 404461,00 грн. , оподатковуваний дохід - 1213383,00 грн.
Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість).
Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону №168/97-ВР, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону №168/97-ВР встановлено, що податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 Закону №168/97-ВР, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що за результатами діяльності, позивач в 2009 році перевищила обсяг виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, однак не звернулась із відповідною заявою до податкового органу, чим порушила вимоги ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». При нарахуванні податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивач порушила вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров