Справа №22ц/796/1536/15 Головуючий у 1 інстанції -Волокітіна Н.Б.
Доповідач - Панченко М.М.
29 січня 2015 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого - Панченка М.М.
суддів - Вербової І.М., Кирилюк Г.М.
при секретарі - Желепі О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про стягнення банківського вкладу,-
У січні 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «Надра») і просив винести рішення, яким стягнути банківський вклад у розмірі 79.000 грн. та відсотки за користування вкладом у розмірі 60.533 грн.48 коп., а також просив стягнути моральну шкоду у сумі 30.000 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу у сумі 5.000 грн. та сплачений судовий збір у сумі 1.688 грн.93 коп.
Позивач зазначив, що 29.09.2008 року між сторонами укладено два договори строкового банківського вкладу на суму 195.000 грн. та 200.000 грн. під 18,4% річних на термін 6 місяців з пролонгацією дії цих договорів на той же термін у разі, якщо жодна зі сторін не вимагатиме припинення їх дії.
Оскільки позивачу стало відомо, що з його вкладного рахунку банком безпідставно знято 79.000 грн., він звернувся до суду з цим позовом.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 8 липня 2014 року позов задоволено.
Судовим рішенням стягнуто з ПАТ»Надра» на користь ОСОБА_2 кошти з депозитного вкладу у сумі 79.000 грн. та відсотки у сумі 60.533 грн.48 коп., а також судовий збір, а в решті позову відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі ПАТ»Надра» просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 липня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи позивач зазначив, що 29.09.2008 року між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу у сумі 195.000 грн. від 29.09.2008 року за №632128 «Мій вибір», оформленого в рамках пакету послуг ПП»Базовий+» №1320501 під 18,4% річних на строк 6 місяців від дати надходження вкладу.
Крім того між сторонами, того ж дня, 29.09.2008 року, укладено договір за №631937 строкового банківського вкладу «Мій вибір», оформленого в рамках пакету послуг ПП»Базовий+» №1329325 на суму 200.000 грн. під 18,4% річних на строк 6 місяців від дати надходження вкладу.
Згідно пунктів 3.4.5. депозитних договорів сторонами обумовлено, що в кінці терміну дії вкладу чи у випадках дострокового розірвання цих депозитних договорів Банк за вимогою вкладника повертає депозитні суми на рахунки, які, згідно пунктів 2.4 зазначених договорів, є поточними рахунками.
А, відповідно до п.4.7. депозитних договорів у випадку коли в день закінчення строку дії Вкладу, Вкладник не звернувся до Банку з вимогою отримання вкладу, строк дії Вкладу, зазначений у п.2.2. подовжується на такий самий строк, при цьому базова процентна ставка про вкладу та бонуси, що були надані на дату укладення цього Договору, встановленого у розмірі, який визначений ставками по депозитах в рамках Пакету послуг на дату подовження вкладу.
На виконання цих договірних умов, Банком відкриті на ім»я вкладника позивача ОСОБА_2 поточні рахунки: НОМЕР_1 - для зарахування депозитного вкладу по депозитному договору №632128; та НОМЕР_2 - для зарахування депозитного вкладу по депозитному договору №631937.
Представником відповідача ПАТ «Надра» не заперечувалось, що указані суми 195.000 грн. та 200.000 грн. були внесені Вкладником на депозитні рахунки.
Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського вкладу, визначені ст.1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами.
А, згідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Судом встановлено, що по закінченні 6-місячного терміну дії депозитних договорів позивач ОСОБА_2 у відповідності до вимог пунктів 3.4.5. та 4.7. цих договорів не звертався до банку з будь-якими письмовими заявами про отримання депозитних вкладів чи перерахування депозитних коштів на поточні рахунки, а тому позивач обгрунтовано вважав, що вкладені ним кошти, з урахуванням пролонгації, повинні перебувати на депозитних рахунках.
Представник ПАТ»Надра», стверджуючи у судовому засіданні, що за заявою позивача Банк 14.09.2009 року перерахував вкладені позивачем кошти на поточні рахунки: НОМЕР_1 - з депозитного вкладу по депозитному договору №632128; та НОМЕР_2 - з депозитного вкладу по депозитному договору №631937, однак, в той же час, не надав суду для підтвердження своїх доводів письмові заяви від імені позивача про перерахування цих коштів.
Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.
Витребувавши у Банка поточні звіти за операціями по указаних поточних рахунках, позивачем було встановлено, що за підробними заявами №5376 та № 5237, підписаними від його імені, 14.09.2009 року Банком було видано невстановленій особі з поточного рахунку НОМЕР_1 кошти у сумі 39.000 грн. та з поточного рахунку НОМЕР_2 було видано готівкою невстановленій особі кошти у сумі 40.000 грн.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, виконаної експертами КНДІСЕ за №3312/3398/14-32 від 28.05.2014 року, виконаної за ухвалою суду першої інстанції, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 у графі «підпис отримувача» у заявах на видачу готівки №5237 та №5376 від 14.09.2009 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Таким чином, кошти позивача у сумі 79.000 грн. безпідставно були списані Банком з його банківських рахунків.
Відповідно до ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки банком безпідставно списано кошти у сумі 79.000 грн. (39.000 + 40.000) з рахунків позивача, останній правомірно звернувся до суду з цим позовом, вимагаючи стягнення безпідставно списаної суми та відсотків у розмірі 60.533 грн.48 коп. за період безпідставного списання за період з 14.09.2009 року по 11.11.2013 року.
Розрахунок заборгованості за відсотками зроблений позивачем у вище зазначеному розмірі, з яким погодився суд першої інстанції, виконаний правильно.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив позов в частині стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку позивача коштів у розмірі 79.000 грн. та відсотків по вкладу у сумі 60.533 грн.48 коп.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 8 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий
Судді